4.1.

Сьогодні був перший робочий день на новому місці. Соня, як хороша дівчинка, прибула до бібліотеки без запізнення. 
- Доброго ранку, Софіє.- зустрів її на вході її новий керівник Леонід Маркович.
- Доброго ранку, - нервово привіталась дівчина.
- Це Аня, вона працює у відділі наукових видань. Вона буде вас стажувати, не хвилюйтесь вона вам все покаже та розповість.
- Приємно познайомитись,- сказала Соня.
- Мені теж,- посміхнулась дівчина. 
Аня виглядала ровесницею Соні, мала руде волосся та дуже миловидні риси обличчя. Вона працювала тут вже третій рік і була донькою Леоніда Марковича. 
- Ходімо я проведу тобі невелику екскурсію.
- Так, звичайно.
- Всього бібліотека налічує 9 мільйонів книжок. У кожного свій окремий відділ. Ти будеш працювати у відділі художньої літератури, тут близько 700 тисяч вітчизняних творів і 950 тисяч зарубіжних. 
- Ого! А як я буду справлятись з такою кількістю книг?
- Я навчу тебе користуватись картотекою, не хвилюйся. Ти дівчина розумна, думаю, розберешся. 
Ця робота відрізнялась від попередньої. В книжковій крамниці Соня читала книги аби згаяти час, тут же роботи вистачало. Потрібно було розібратись з картотекою, комплектувати фонди, проводити каталогізацію і систематизацію шляхом складання спеціальних карток, видавати книги та контролювати їх повернення, а також слідкувати за порядком в бібліотеці. Обов’язків було чимало, але, як сказала Аня, роботи багато лише на початку, потім робиш все це на автоматі і з’являється час понудитись. 
Соня сиділа за своїм  столом, занурившись в вир нової інформації, навіть не помітивши, що засиділась і всі її колеги вже збирались додому. Аж раптом хтось підійшов до дівчини ззаду і ніжно обійняв. До болю знайомі чоловічі парфуми вдарили по нюховим рецепторам.
- Що ти тут робиш?- промуркотіла Соня.
- Я захотів зустріти тебе після першого робочого дня, - прошепотів прямо на вухо Влад. 
Його пальці легко гуляли по її талії, проходячи хвилею мурашок. А його дихання обпікало шкіру. 
- Ходімо... А то на нас всі дивляться,- посміхнулась Софія.

Вони вийшли з бібліотеки і сіли до Влада в машину.
- Як пройшов твій перший день на новому місці?
- Дуже багато нової інформації, але мені дуже подобається. 
- Це дуже добре. В мене є деякі новини, але вони почекають. Не хочу тобі псувати позитивний настрій. 
- Агов! Якщо почав то вже розповідай. Мені ж тепер цікаво. 
- Я говорив зі своїм знайомим патологоанатом.
- І ?
- І він каже, що в усіх покійників за останній рік була виявлена одна й та сама речовина в організмі.
- І я так розумію, що за речовина невідомо?
- Так, вони не стикалися з нею раніше. І скажу навіть більше,  керівництво цього знайомого навмисне приховує цю інформацію в медичних картках. 
- Але кому і навіщо потрібно винищувати ціле місто?
- А це вже і мені цікаво.