3.3.

В дорозі вони провели ще приблизно годину. На вулиці вже вечоріло, але досі віяв теплий вітер, від якого було комфортно. Вони були в центрі міста там де були звичайні висотні будинки, і що на них чекало Соня не розуміла. Влад відкрив їй двері авто і закрив руками очі.
- Не підглядай.
- Ой.. я не бачу куди іти.
- Не бійся, я поведу. Все як в танцях, просто розслабся- засміявся Влад.
По звуках Соня розуміла, що вони їхали в ліфті. Причому їхали довгенько, по чому можна було зрозуміти, що їдуть на верхні поверхи.  Двері ліфта відчинилися і хлопець далі повів Соню. Відкрились ще одні, на звук залізні, двері. Софія відразу відчула потік свіжого повітря. Влад прибрав руки з її очей. Вона побачила, що вони були на даху. На підлозі лежали мати, поверх яких було простелено покривало. Поруч лежали подушки і смаколики, а навпроти стояв проектор. Все було прикрашено свічками і гірляндами.  З даху виходив неймовірний вид на все вечірнє місто. Соня застигла на місці і не знала що сказати.
- Тобі не подобається.- розгублено запитав хлопець.
- Ні- ні.. я просто приголомшена від того як тут гарно. Навіть мову відняло відразу. 
Влад трішки розслабився і посміхнувся. Він хвилювався і хотів щоб Соні все сподобалось. 
- Я взяв пару фільмів на вибір. Який будемо дивитись? 
- Давай ось цей,- вказала пальцем дівчина.
Влад почав налаштовувати проектор. 
- Не нудьгуєш без своєї роботи в книжковій крамниці?
- Ще не встигла, і мабуть, не занудьгую. Мені запропонували роботу в бібліотеці на центральній площі.
- Це дуже круто. Там дуже гарна бібліотека, найбільша в місті. І що ти думаєш їм відповісти?
- Ще не вирішила, але скоріше за все, погоджусь. Я дуже люблю книги і не зможу відмовитись від роботи з ними. 
Почався фільм. Але час від часу пара відволікалась від нього на розмови, то про одне, то про інше.  
- Я так розумію, сьогодні в тебе був не перший стрибок з мосту. Ти був такий спокійний, наче для тебе це така буденна справа. 
- Сьогодні був дев’ятий мій стрибок.
- Ого!  Так ти вже профі в цьому питанні, - засміялась Соня,- А я думала, що сьогодні захлинусь від кількості адреналіну. 
- Ну з часом це і правда стає трішки буденним. Але я хочу зробити дещо, що дасть мені більшу кількість адреналіну ніж все, що я робив раніше.
- Що саме?
Влад не відповів Соні, а лише легенько взяв за підборіддя і ніжно поцілував.
- Ось це...- прошепотів хлопець.
Соня теж нічого не відповіла і лише поцілувала його у відповідь. Але на цей раз поцілунок був більш глибоким, пристрасним. Їх пальці переплітались, серце прискорило темп, а у вухах шуміло. Це і справді був найбільший викид адреналіну. Такого солодкого і млосного.