Заповіт.

Януш не поспішаючи повертався до дому. Ті думки що кружляли в його голові , пригничували. Чим більше він думав , тім більше він поринав в глубокий колодязь депресії. Але скоріше сказати він тонув з головою в тій депресії. По перше він втритив мати , і брата , а пройшов лише рік після того . Обох ховали в закритих трунах. А він навіть не прийшов на похорон. З рештою в нього була робота , якій він віддавав всього себе . І була можливість поринути з головою в цю саму роботу. Щоб відволектися.

Його звинувати у вбивстві рідних. Але то було з першу. Проте свідки ( його рідний батько , та друг Ян) засвідчили те що в нього було алібі. Звинувачення з нього зняли , а Януш завалив себе роботою , і не вилазив з неї досі. Чоловік навіть не помітив як постарів за цей час його батько. Зморшки почали потворити його обличя , а волосся стало сивим як перший сніг. Він не помичав що коєтся вдома ,  все навкруги все було засипано пилом. До того часу поки Януш не вирішив взяти до себе Ігоря. 

Це дало емоційний повштух. З першу чоловік бачив як він лікуєтся ( а він так був схожий на його брата) і стає на ноги. Думка надати частину свого житла стала само пособі рятувним жилетом для Януша . Далі він для себе просто вирішив що так саме має бути : він відкрив двері кімнати де колись жив його брат Матей , і не питаючи батька дозволу , просто навів там порядок. А вже наступного дня приїхав Ігор. На цьому крапка. Але він бачив позитивні плюси.

Він постав на пропозицію допомогти у розлідувані , коли Януш запрапонував йому це зробити. По друге Ігор знайшов роботу , вантажник , не аби яка робота , але все ж таки. По третє він хоче принести свої вибачання перед Елжбетою. На разі Януш не дасть йому того зробити , але з плином часу , коли рана дівчини загоєтся , він того дістанется. За цими думками чоловік не помітив як дістався до дому. Він швидко ( не зважаючи на втому , але дім є дім) піднявся сходами , і відкрив двері своїми ключами.

Коли Януш зайшов додому він його не впізнав. Всі лампочки які перегоріли горіли яскраво , підлога була вимита , а з кухні ( мама?) потягло чимось смачним. Чоловік зробив два кроки та пройшов до кухні де побачив дивну картину : за столом сидів задоволений батько та щось таке їв , а коло плити стояв Ігор та куховарив , щось наспівуючи собі під носа.

- Привіт.... А можно поцікавитися , що тут відбуваєтся? - посміхнувшись запитав Януш.

З першу чоловік смикнувся , злякавшись цього запитання , але побачивши посмішку Януша промовив :

- Привіт! Я прийшов з роботи... побачив що тут трішко пильно , я прибрав! потім побачив що не всі лампи горять... Купив їх і поставив там де вони мають бути... А в холодильнику не було що попоїсти... і я..

Ігор посміхаючись Янушу обвів рукою навкруги , той кивнув у відповідь , та промовив :

- Ну то дякую... Тату.. Ти поїв?

-  Наче так... До речі , ця паста це щось... Януш тобі точно це треба скуштувати... А що ти хочеш?- посміхаючись вперше за пів року Філіп подивився на сина.

- Ну як ти поїв , то певно що можеш , піти , і там собі відпочити.... - продовжив загадково Януш.

- А... ну певно що так! Але Януш...

- Що батьку?

- Ну тільки спокійно... Добре? - вже серьйозно запитав Філіп.

- Добре батьку , тільки йди заради Бога!!

Філіп потис плечима , знову посміхнувшись , і не поспішаючи пішов в середину маєтку. А Януш тим часом сів за стіл , Ігор підставив йому тарілку з пастою , Януш застогнав змучено проговорив :

- Добре , дякую друже... то я хотів з тобою поговорити! Ти розумієш... Присядь !

Ігор присів на впроти Януша та промовив :

- Я знайшов роботу! Та вже незабаром з'їду.... Я думаю....

- Я знаю , але можеш тут жити стільки скільки тобі треба! Це по перше.... Я хотів поговорити про інше! - І Януш підняв палець до гори даючи знак що не закінчив , та продовжив .-  Я так розумію що постало в тебе питанння , але ти його не запитав , як саме загинули мої рідні... правельно?

-  Я розумію... Можеш не розповідати!

- Та ні... я мушу! Мій брат , як власне і я , брали участь в АТО! І Матей , це мій брат , став багато пити. Ми разом зачали працювати в поліції , і це була велика честь для мене та й для всіх рідних загалом... Але Матей продовжував пити.... Пив як свиня , і нечого не могло його зупинити! Далі ми із ним разом зробили те що не мали... Злочин! Це була помста скажімо так! Принаймі ми з ним так гадали... і добряче помилися... Про це я розповім пізніше , якщо захочеш! Короче він став пити в два рази більше , майже кожен день... Почав зустрічатися з курвою.... 

- Ну добре... Ви казали що він був під дією патойбічних сил? Вірно?- обережно запитав Ігор.

- Так... я думаю ці сили оволоділи Матеєм тому що ми зробили то злодійство! І він увечорі пив , а в ночі ці сили зачинали робити із ним щось страшне! Він бився , бив матір , бив меблі , кидався об стіну мене. Якось в зимку я їхав і знову зустрів Яна.... він мені допоміг , а я йому! Моїм братом оволоділа Шива. 

- Хто оволодів?- здивовано запитав Ігор.

-Шива... Індійський бог... Хоча зважаючи на все , то це не бог , а демон! Він загриз маму , поранив батька , та втік у вікно! В маєток Андрохович , властне це закинута місцина , тут далі по вулиці. З нами поїхала його курва... Вона загинула , брат не витримав рітуалу , а демон пішов у пекло... Ось власне і вся історія!

- Що це за маєток такий?

- Жила там одна родина , та всі померли , а маєток занепадає! Власне збираются там усілякі бомжі , неформали! Страшне місце! Де хто каже навіть що місцина проклята!

- А ти віриш в ці байки?- запитав Ігор.

- Вже вірю! Розумієш там завжди хтось помирав... Тільки за остатній рік там померло троє людей! П'ять якщо бути точним... Мій брат, і ця лярва! Я вже не говорю за увесь час! До того ж те що цього демона тягло в закинутий маєток... Тому моя відповідь , так я вірю в те що ця місцина проклята! 

 Із цим словами Януш підідвинув тарілу до себе , взяв веделку , та опустив макарони , собі до рота. Ігор уважно подивився на друга. Його здивувало лише одне : він вірив Янушу.