Рада всьому голова.

Елжбета проснулася рано цього дня. Настрою не було , але мала надію , яка не як не хотіла померати. Марина поралась десь в середині квартири. Тітка Яніна поїхала до Львова , як повидомила вона дівчині , що Марині буде користно побути цього літа із кузиною , зважаючи на те що саме тут їй стало легше. Елжбета зголосилася. Цього разу. 

Стан бабці ставав все дивнішим день від дня. Вона почала розмовляти сама з собою , багато сиділа сама , дивлячись у вікно. Їла вона замало , а ніж за звичай. Могла мовчки пройти повз , а тільки коли звирталися до неї вона відповідала. Це не подобалося Елжбеті. Засмучивало , та виводило на певерхню все сумне що вона мала. Депресивний стан погіршувався. І бажання робити щось з кожним днем зменшувався. Так само до того було , що мама зникла. Безслідно. І надії що вона повернутся не було.

Але залишився у цьму всьому , маленький , теплий , промінчик надії. Це був Францішек. Дивний , холодний , але її хлопець . Зрештою він був поряд. Час від часу. В той самий час коли їй було дуже важко , хлопець був поряд. Врятував її від бандитів. Був поряд в той час коли їй було дуже погано. Був поряд там коли був потрібен.  Понад усе. Вона з ним відчувала себе захищенною. Він був її лицарем. Але він з'являлся дуже швидко , і так само швидко він кудись зникав. Це іноді дуже лякало. 

Думки про те хто він є , не полишали дівчину. Можливу він не з цього світу? Говорить вн так само як якийсь емігрант. Але нащо йому емігрувати з Польщі , якщо це заможння країна? Котра могла дати все. Але він з рештою був полякем. Далі розмірковуючи над цим виникало питання , що можливо він мертвий? Холодний , блідо-блакитна шкіра , жовті гострі нігті. Запалі темні очі. Поява хлопця у ивечері. Швидкість , та сила яку не мала звичайна людина. І він з'являвся у неї в квартирі , тоді коли його туди не хто не пускав. Це дуже бентежило. Не могло не бентежити.

                                                                                       ******

Ян сидів і мовчки курив сигарету , в кабінеті у Януша , поряд з Ігорем. Вони обговрювали все поступово. В щось Ігор не одразу повірив. Але задумався. Хоча би не вваж їх божевільними , що не могло не радувати. Як здалося хлопцю на перший погляд. Коли хлопці зачали розповідати про те що сталося із ними в зимку , брови Ігоря побігли в гору , та залишалися там до того часу поки вони не закінчили. Він закурив , зблід та довго мовчав. Хлопці чекали його відповідь. Нарешті Ігор докурив , затушивши недопалок в попельниці , та тихо промовив :

-Знаєте хлопці.... Як би хтось один таке стверджував що розповіли ви мені тільки що... Я би скоріше за все подумав би що ця людина божевільна. Але вас двоє ....! І знаєте можливо то вплинуло на мене моє поранення , але я вам вірю! Ба більше , я радий вам допомогти , особливо тобі Януш , але як це пов'язано із нашою справаю?

-Все сталося випадково.... Я взявся за твою справу , гадав що це банальна історія розбою... Ти мені розповів все що пов'язано з тобою та Борисом , власне із нападом на Елжбету . Де головним героєм був дивний Вишневецький.... Але я не як його не міг зв'язати із всіма аспектами справи! Яким чином він пов'язан із Елжбетою та Борисом? Як розповіла мені дівчина вони зачали зустрічатися.... Тут дещо стало на свої місця! Але Вишнивецький зачав до мене навідуватися та зникати посеред дороги так мов би його там і не було..... А потім ми знайшли тіло Бориса.... І я зрозумів що це саме Вишнивецький його вбив!

-Але чому?- здивовано запитав Ігор.

-Розумієш....- Януш задумливо затягнувся сигаретою  , та продовжив .- Від Елжбети я дізнався що у її матері з'явивився новий чоловік. До якого вона бігала час від часу. Звали його Борис. Потім мати зникла , і причетним до цього я став вважати твого колишнього спільниа Ігор. А далі , ми вируховали де він живе , що не було складно , бо ти повідомив що ви переселенці з Донбасу. Із всіх он єдиний був на ім'я Борис... Але він був мертвий... Единим хто міг його вбити був Францішек.

-А від кого ти дізнався що вона зникла?- знову ввернув Ігор.

-Від Елжбети... А остаточне переконвання того що це Францішек має відношення до вбивства Бориса , підкинув  сам Вишневецький , коли передав мені папірець з тим місцем де знаходится тіло Яніни! Це міг знати тільки вбивця. Можливо Францішек мав відношення до вбивства Яніни , а можливо Борис сам йому сказав перед смертью де тіло , а хлопець надав мені свідчення виклавши їх на аркуші паперу....

-Це все добре що ти розкрив все це.... Але що тут робе Ян?- не заспокоючись запитав Ігор.

-Ти розумієш що Францішек не зовсім звичайна людина... Він має деякі надприродні сили....-Януш відкашлявся та продовжив ,- Він з'являєтся там де він хоче ... має не аби яку силу , він тікає безслідно... Та й він блідий настільки сильно що він дуже схожий на мерця...!  А мерців я бачив дуже багато... До того чого варте вбивство Бориса... навіть ти Ігор відчув на собі його силу!  Короче кажучи тут я і згадав про старого друга... Я задзвонив Яну , та попросив його пошукати щось про Вишневецького...

-І я знайшов!- вже не витримав сказав Ян , який злякано подивився на Януша , а той кивнув , давши знак щоб він продовжував ,- Я задумався про те що він по своїй суті є мерцем... Акцент польский.. Одже він поляк! Я завітав до Львівського архіву.... Я шукав по паперах його ім'я... Було одне повстання в старій Польщі , проти маскалів... В січні 1863 року , був там один дворянин , Львівського повіту ! А саме Францішек Вишневецький....

-Ти хочеш сказати що цьому хлопцю , Францішку , сто шесдецять років?- виричився на Яна Ігор.

-Саме так! Ба більше.... Він зник на початку грудня 1864 року! Можна припустити що він загинув.... Але це не має не якого значення , якщо припустити що йому сто шесдесять років як сам ти тільи що сказав!

-Цього не може бути...-промовив Ігор качаючи головою.

-Може...-додав Януш .- Я наводив справки що до Вишневецького... Про нього немає не яких відомостей... Не де жив , не де навчався , навіть штрафу не якого не мав. Нуль...!  По всій Україні не має записів про такого собі Францішка Вишневецького!