Божевілля.

Януш сидів у своєму кабінеті та дивився на фото пораненого Ігоря. Це був молодий чоловік (на думку Януша дуже молодий , як для людини яка веде такий спосіб життя) в розквіті сил. Але який не як не хотів виправлятися. Головним для полісмена , було правильність , не тільки в службі , але і в житті. 

Йому таки дозволили допитати його. І Януш мав би висунути йому підозру про звинувачення , у прийманні трьох випадків скоєння правопорушення. І участь в ОПГ. Але він того не зробив.

По перше тому що чоловік сказав що став на шлях виправлення. За звичних обставин Януш не повірив би йому. Але він так був схожий на його брата. Такий самий божевільний. І дуркуватий. Але він дав слово. А якщо дав слово , то треба його виконувати. Не більше не менше.

По друге, його слова про те що він (Ігор ), відмовив особі на Ім'я Борис. Той Борис попросив допомогти йому у скоєнні інших, наступних , злодійств. Саме тому він і отримав два удари ножем. І саме тому , і сам Януш має знайти того Бориса.

Був ще аспект. Ігор сам прийшов до Лізи. Він прийшов щоб вибачитися. Дівчина звісно пішла геть. Але він робить кроки. Намагається. І в перше за увесь час служби він повірив злочинцю. А служба у Януша була складною. Спочатку допити злочинців на Сході України. А потім служба у славних лавах нової поліції. Він забував про властні злодійства , в ім'я блага. А коли справа доходила до інших , сприймав гостро.

Служба навчила довіряти тільки своєму досвіду. Але чомусь , Януш повірив не досвіду , а людині , і емоціям.

                                           ****

Борис мив руки у ванній. Брудні від крові. Ножа він поклав на дно ванни. Він був увесь червоний. Він вимає і ніж ,і руки , ванну. Але не поспішаючи. Він був один. В цілій квартирі. Окрім Яніни. Але її вже можна було не брати до уваги.

Він був щасливим. І задоволеним. Вперше напевно за час коли приїхав до Тарсевича. Бо це перші вбивства з того часу . Ну перші вбивства , які дійсно були вбивствами. Але вбивати(коли він наносив ножем удари жінці він відчув ерекцію) йому подобалось.  В його волі було врятувати, або вбити.

Він вбив. Борис знав що на цьому не зупиниться. До того ж від Яніни ,він так і не добився того , чого хотів. Але хоча би визначився. Наступна була , та дівка , дочка цієї Яніни.

Але то буде пізніше. Зараз треба сховати тіло жінки. Вона просто зникне. Борис підготувався. Викравши машину , в багажник якої він її покладе. Загорнуту в ковдру. А далі відвезе за місто , де зазделегідь вирив глубоку яму. В якій вона зникне на завжди.

                                           *****

Елжбета сумно гортала сторінки підручника по історії. Вона сумувала за Францішком , за тими приємними емоціями , разом із ним.

-Ти довго будеш мовчати , дорогенька? -запитала Марина.

-Так , увесь час, коли тобі цікаво. І якщо на то пішло , то я хочу знати, нащо ти ходиш , до цього вилупка в лікарню? - похмуро запитала Елжбета.

-Бо він цікавий!- відрізала дівчина. 

Елжбета здивовано подивилася на сестру , та знову запитала:

-Це він цікавий? А тебе не бентежить той факт що він , та його друзі, хотіли зґвалтувати мене?

-Ну не згвалтував же... - вперто продовжувала Марина хитро посміхнувшись.

-Він не зґвалтував мене лише тому, що Францішек його вдарив , та втрутився в цей , час. І Слава Богу він був поряд.

-Ага, в мене питання, а що сам Францішек робив того вечора , в дворі твого будинку?

-Я не знаю... 

-Це не едине дивацтво... Блідий... Довге волосся , а з'являється тільки в ночі... Хто він є? Ігор хоча би намагається виправитися... А твій Францішек... Ну дуже дивний!

Сказавши це Марина сильно почервоніла , та здавалося що сказала останне слово. А Елжбета опустила погляд , та промовила :

-А ще мама зникла...

-Та не зникла вона! Просто швендяє по своїх ділах ,по Тарсевичу. Можливо поїхала до Львова! Чи ще кудись...

Елжбета насупилася , та сказала :

-Мама і раніше не ночувала в дома , час від часу... Але завше поверталася рано вранці... Я навіть дзвонила їй декілька разів , але мобільний позазоною...

Марина видохнула , та сказала:

-Не хвилюйся... Я думаю все добре , і тітка Яніна скоро повернеться!

                                         *****

Ігор встиг просунутися. Швидше а ніж за звичай. Його нагодували, та змінили пов'язки на ранах. Крові не було. Лише сукровиця. В деяких місцях. Лікар все знову замазав зеленкою , та сказав , що тижня за два , якщо все буде добре , як зараз то зніме шви.

Це чоловіку сподобалося. А ще лікар сказав що завтра переведуть у звичайну палату. Якщо гірше не буде. В цьому Ігор сумнівався. Йому ставало  швидко краще. День за днем. Його також відвідав полісмен. Із хитрим поглядом.

Ігор розповіла йому все. Починаючи від того часу коли приїхав до Тарсевича. Він розповів про обставини нападу на нього, та те що хоче виправлятися. І начепто він повірив.

Від того він також дуже радів. А ще Ігор спробував встати з ліжка.тримаючі одну руку на пораненнях , він встав з ліжка , та низенько нагинаючісь , добрався до вікна , і назад. Коли чоловік дійшов до ліжка, він тяжко впав , та довго приходив у себе.

Двері відчинилися , і зайшов лікар , та з посмішкою подивився на чоловіка , промовив :

-Добрий день! Як ви сьогодні себе почуваєте?

-Добрий день! Певно краще... Я би хотів сказати що на багато краще , але це просто, краще.

-А болі є?-із ласкавою посмішкую запитав лікар.

-Трішки... Ну не так щоб дуже сильні! - пригничено проговорив чоловік.

-Ну і в такому випадку я думаю що час відміняти наркотичні засоби.... Але знеболювальне все одно будемо давати! Добренько?

-Так... Це вже на ваш погляд , пане лікарю...

Лікар подивився у свої папери , та зробив відповідну позначку. Ще раз подивився на Ігоря , та промовив :

-Ну добре , відпочивайте, завтра переведемо вас , до звичайної палати!- похлопввши чоловіка по плечу , лікар вийшов.