Покута.

Сонечко засяєло та пригріло своїми проміннями в кімнаті Ігоря , навіть через жалюзі , які хлопець старанно закрив ще вночі . Він відкрив очі , відкинув ковдру , та сів на ліжку . 

Перед очима Ігора знову постала та дівчина. Приємний весняний вечір , в який він ( передовсім він , ледащо що не зміг себе контролювати) зіпсував , але не тільки зіпсував , та й майже зробив людобуйство.  Він згадав що він тримав дівчину , яка була слабкою , гарною , вона була тією яку , він Ігор , мав би захищати.

Та у неї був той що має захищати. Хлопець у білосніжній сорочці. Хлопець із довгим волоссям. Блідим обличчям. Та хлопець був вдячний йому. За те що вчасно зупинив його , і тих кого хлопець вважав своїми друзями.

Але Ігор вважав що це злодійство. На початках треба знайти цю красуню. Він схилить голову та вибачится за те що він накоїв. Можливо Ігор получить по пиці від неї. Та й не один раз. А може вона злякається ( зважаючи на ті страшні обставини ) та втече від нього.  Але, і тоді він знайде її вдруге ( бо перший раз це вона з'явилася пере очима), і вибачится. 

А далі Ігор знайде того хлопця. Раніше він набив би йому пику, а може прибив , та й лишив його в калюжі крові. Але не зараз. Бо той хлопець врятував двох. Він врятував на сам перед самого Ігоря. Він врятував ту дівчину від ганьби .  Тому він подякує йому. І запевніть його що то була помилка , і що він виправитися. На скільки це можливо.

Ігор підвівся. Одягнув джинси , він пробіг через коридор , на кухню , де швидким рухом увімкнув електричний чайник. Взяв чашку , кинув у неї дві чайні ложки розчинної кави . Чайник закіпів , і хлопець швидко залив чашку водою. Ігор заліз долонею у кишеню , та витягнув пом'яту пачку сигарет "Прима" , стара пом'ята , ганебна , пачка. Він достав одну сигарету , та закурив , випустивши кільце диму , а запив це горячою водою схожою на каву.

                                            *****

Ранок для Яніни почався добре. Ба навіть більше цікаво. Подзвонив новий знайомий жінки Борис. Цей дзвінок викликав приємний зпазм у низу живота. А шкіра на стані стала вологою від його голосу. Він запросив жінку пройтись . Та Яніна знала чим це закінчиться.

Вони познайомилися випадково. Борис бонально наступив їй на ногу , в трамваї. Чоловік вибачився. І взяв номер телефону. Яніна посміхнулася та продиктувала номер. Чоловік їй сподобався одразу , і низ живота який відкликався приємною судомою , підказав їй що дуже сподобався.

Вже набагато пізніше жінка помітила що в неї зник гаманець. І вирішила що розповість про це новому знайомому , як що вони зустрінуться. Якщо він зателефонує. Але були сумніви. По- перше це те що він говорив ( не польскою , хоча як би він звепнувся польскою було би дивно) російською . 

-Ой извините.... - проговорив чоловік , дивлячись в очі жінці.

-Проша? -не зрузумівши з першу промовила Яніна.

-Прошу прощения... 

Ось де була дивона справжня. Хоча зважаючи що переселенців багато , то це було в межах норми , принаймі для таких людей. З іншого боку були і ті хто переходив на українську , хоча , серед таких людей це було не характерно. По друге він (Борис) був вдягнаний дорого , але в спортивне , не примітне. Так мови він хотів бути менше помітним.

Яніна кохала свого чоловіка коли виходила заміж. Вона його кохала і тоді коли відправляла його в останню путь , цілувала його холодне  мертве обличчя. Кохала коли народжувала Елжбету.

Але згодом , коли пройшов час , Яніна зрозуміла , що чоловіки бувають різні. Вони бувають і ніжні як травнева ніч , і люті, і ненаситні , як звірі. Але завше лишали по собі гіркий присмак самотності.

Але не з Борисом.  Він здався жінці якимось іншим. Добрим. І дивним. Він здався Яніни схожим на її чоловіка. Якого вже не було. Для себе жінка вирішила що спробує себе виправити. Спробує зустрітись. 

А коли зустрінуться то просто попьє каву. І повернеться до дому. А як ні , то це закінчиться як і завжди. Це завершется звірячим сексом , а з ранку буде гіркий присмак самотності.

                                      *****

Ігор колихався в пустому трамваї. До цього дня хлопець не помічав як на вкруги гарно. Квіти розцвіли , разом із деревами. В повітрі відчувалася весна. Білі , рожеві , червоні кольори наповнили Тарсевич. Старі кам'яниці потонули в размарітті весняних дарів. А пахоща квітів , піднімали настрій. Де не де , кав'ярні , запрошували до своїх , на щапашну ранкову каву.

Та і само місто здавалося наповнилося новизною. Так ніби Ігор і не бачив до того тієї краси. Не бачив старих вулиць мощенних бруківкою , маєтків що здавалося запрошували завітати когось на весняний бал. Або одягнутих в сукні , пррйтися на підборах бруківкою , не гіршою а ніж у Львові.

Хлопець їхав , і дуже швидко роздивлявся що то є навкруги , хитаючи в такт трамваю головою. Але всеодно не вдавалося надовго (все вирішив що треба пройтись містом пішки , та то згодом) на якомусь об'єкті свій зір. 

Прямував Ігор до нової частини міста. Хлопець добре знав цю частину. Це були новобудови , чи старі совєтські будівлі. І навіть будинки зведені після Другої Світової війни. Але переважно нові. Район новобудов , вже почав наповнюватися , характерним пилом. 

Тут Ігор с хлопцями купував дешевий алкоголь , ба навіть самогон , здебільшого свіжий , ще теплий. Інколи ( саме наркотиками славився цей район) різноманітні наркотики. Вже пізніше коли все було куплено , хлопці заходили у найближчі дворики , і приймали.

Поліція переважно не навідувалася в ці двори. Вони були темні , і наповнені небезпечними особами. А дороги були настільки розбиті , що полісмени просто не хотіли псувати собі автомобілі. І різикувати життям.

Так було і того разу. Спершу , коли сонце почало сідати хлопці побили , та пограбували якогось чоловіка. Роздобули трішки грошей. Вони витратили їх на пиво , яке вони пили в дворику , де в якому жила та дівчина.

Ігор запам'ятав де то було. Запам'ятав бо був тверезий. Був тверезий коли прийшов у той дворик. Але як дістався до дому не пам'ятав. Був він п'яний , та ще до того ,  і сильно вдарили по голові.