Гра у хованки.

Ранок для Елжбети почався ще о п'ятій годині ранку. Так як то було дуже ранне просинання , можно було не поспішати , та насолодитися ранковою ( зібрати бісові думки до купи) кавою. Одягнутися було першим , кава яку дівчина ковтала не поспішаючи , по малу перейшовши до збирання речей на пари.

Підручники Елжбета вже сдала. У сумку дівчина поклала лише ручку , блакитнього кольору , та зошит із нотатками та конспектами. Пари... про них можно було забути ( та перше та останне про що  пам'ятала Елжбета це іспити , окрім нападу звичайно) на багато років. А можливо і на завжди , то вже як вийде.

Елжбета зібрала волосся у хвост , та відкривши вхідні двері вийшла у парадну кам'яниці , та переципилась , та мабуть би і впала як би не схопилась рукою об стіну. На підлозі лежала парцелянова ваза , а поряд у калюжі води три троянди. Дві червоні одна біла.

Елжбета голосно видихнула , чи то від полегшення , чи то від того що злилась на себе за не зграбність. А трішечки подалі від тих троянд лежав клаптик паперу блакитного кольору. Елжбета підійшла та підібрала той клаптик , розгорнула його ,  в якому було тільки три речення польскою мовою:

" Ці троянди гадаю піднімуть тобі настрій , та подарують посмішку. Це тобі на згадку про те що я поряд , щоб не сталось. Твій Францишек."

Та й дійстно Елжбета посміхнулась. Та навіть нібіто раслабилась. Та за мить поряд із нею почувся дзвін ключів та відкривання дверей , і у парадній з'явилась худорлява жінка років сорока, блондинка. Це була сусідка пані Марина Лесетська.

- О Елжбета це ти... Привіт... А то я думала це знову ті молоді люди що приходили сюди трахатись.. Ех я казала...- Лесетська подивилась на Елжбету та на квіти що лежали на підлозі продовжила трішки почервонівши,-  та маючі досвід у цих питаннях, знаю що трахання на думці у вас усіх. А що се таке на підлозі дорогенька?

- Доброго ранку пані Лесетська... та то ваза та троянди...

- Та бачу що троянди... що вони роблять на підлозі? - ще більше почервонівши запитала пані Лесетська.

- Я через них перечепилася.... та я зараз приберу..- зтурбовано сказала Елжбета.

- Перед дверима? А як вони там з'явились, дорогенька?

- Хтось залишив... я приберу... все добре!- нервово пояснила дівчина.

-Сподіваюсь на це дорогенька... дуже сподіваюсь..- із цими словами пані Лесетська відкрила двері своєї ковалерки , та гучно закривши їх на замок , розвернулася та пішла в сторону парадного.

Елжбета прибрала. А троянди поставила на стіл у тій самій вазі. Дівчина вздохнула. Так Францішек. Хто він є? Цей загадковий лицар. Дівчна прибрала волосся рукою з обличчя , взяла заколку , підібрала нею волося. Зазернувши в люстерко , та швидко вийшла з дому

                                                                                        ***********

Ігор стояв посеред своєї ковалерки та дивився на ту роботу яку встиг зробити зранку. Він прибрав усе сміття яке знайшов. Пусті склянні пляшки , банки із под пива , пусті пачки від сигарет , ба навіть недопалки. На столі Ігор прибрав недоїдки. Загалом назбиралось шість пакетів для сміття. Та ще два пакети які він не встиг винести на передодні.

Тільки сам Ігор не міг збагнути як йому все ж  винести сміття? Йому було соромно. Соромно від того що так багато сміття . Соромно що він такий спухлий від того що пиячив останній місяць і хтів щоб сусіди його бачили. Не хтів він і того щоб сусіди бачили того великого синця у нього під оком. Але хлопець все ж таки знайшов у собі сили вийти  дому. Він виніс сміття. Та не кого не зустрів , вважав це за нагороду.

Повернувшись Ігор став до роботи. Він замитав та мив ковалерку. Склав до купи всі брудні речі. Ба навіть змінив лампочки всюди де була на то потреба.

Коли стало сідати сонце хлопець завершив приберання. Він зайшов до ванни , та прийняв душ. Поголився. Обмотавши себе рушником на вколо стегон він впав на ліжко , на спину. Та тут він почав думати. Де ж йому знайти ту саму ( про неї Ігор все частіше згадувати як не зупиняв себе на тому що вона йому не знайома), дівчину на яку він напав разом із друзями.

Як йому здалось що вона живе в одній із тих кам'яниць. Але Ігор не пам'ятав де вони пили того вечора. Поперше чому він не пам'ятав , це те що вони досить багато випили. По друге це та сама бійка. Чи то побиття. А трете те що Ігор бонально не знав навіть міста в якому він жив. На цій думці Ігору сталу знову соромно.

Також Ігор спіймав себе на думці що він думає саме про ту дівчину. Котру він важав досить приваблевою , але менше вже згадував про сам напад та емоції які викликали сором. Хлопець не витримав підняшись , одягнув джинси , порившись у якомусь ящику він взяв пачку цигарок та вийшов на балкон.

Ігор закурив , та подивився на захід сонця . Тепер він знав  з чого почати пошуки тієї незнайомки. Він бонально почне обшукувати ті місця де вони гуляли та пиячили того дня. А ноги самі приведуть йго в те саме , потрібне місце.

                                                                                                          ********

Елжбета здала. Та  досить швидко. Завдання іспиту пошити сукню ,  та представити її викладачеві. І дівчина це зробила одна із перших. То було не дивно, бо дівчина була одна із найкращіх у группі. Не краща , але близька до зірок.

Настрій знову був на високому рівні. Вона вибігла із навчальної частини та не квапливо пішла у напрямо дому. Від коледжу до будинку де мешкала Елжбета, було майже чотири зупинки. Але цього дня дівчина вирішила для себе пройтись вузькими , старовинними вулицями міста. Був кінець травня , та навко все тільки наповнилось свіжим повітрям. Листя на древах вже розпустилися , а квіти по де куди змінились на червневі плоди. Сонце гріло , та спеки не було. 

Дівчина йшла та із захопленням дивилась на старовинні кам'яниці. Костели які ( на погляд Елжбети) мали запах наповнений сиристью та кіп'ятею минулих битв що стались за століття у місті. У дівчини було багато часу. Вона випила кави. Це була найстаріша ( знову ж таки на думку дівчини) кав'ярня у місті . Зайшла у сквер короля Данила. Вона не сідала на лави які стояли вздовж бардюрів, з ліва та права від Елжбети. Вона просто пройшла на срізь.