Рахунок відкрито: 2:0.

Частина друга.

Елжбета йшла темною вулицею , старим містом. Було пізно , але померанчеве світло ліхтарів , освітлювало дорогу мощенную бруківкою. Ось Елжбета перебігла дорогу , на знайомому перехресті , біля квіткової крамниці , повернула за ріг будинку номер 20 , та увійшла до двору де провела своє дитинство.

За її власними спогадами дитинство вона своє мала щастливе. Подарунки під ялинкою на Різдво  , та ляльки Барбі на День народження. Бавилась вона тими дарунками у коточу та нікого не чіпала. Та забула вона тільки як ставились до неї у школі. Худенька , та маленька дівчинка , вдягнена дуже просто ( ну як що брати до уваги як вдягались її " подруги" то можно було сказати що вона взагалі не вдягалась), мала дивні думки у своїй голівці. Спочатку на це дивились зверхньо , а коли Елжбета перейшла до 9 класу , знайомі діти почали відкрито насміхатись над нею. Про це Елжбета воліла не пам'ятати. Ба навіть більше , забути.

Швидко йдучи до дому Елжбета не помітила у тіні дерев , що тільки почали прокидатися від зимового сну , трьох хлопців що сиділи на впроти її парадного. Хлопці пили пиво , та гучно розмовляли ( о Боже.. вони схожі на переселенців) російською :

- Игорь смотри... Какая... Девушка стойте... Вы так спешите? Может присоединитесь к нам?

- Та ні хлопці...  Я до дому поспішаю... - швидко відповідповіла дівчина і відвернувшись поспішила до дому.

- Серый смотри она отворачивается... -протягнув повний хлопець , якого начебто звали Ігор ,- Девушка так не можно... Или вы глухая?

Хлопці повставали зі своїх місць. Елжбета злякалась , та зробила спробу побігти з того місця , але не встигла , та один з хлопців схопив за руку налякану дівчину , і притягнув до себе. В обличя Елжбеті пахнуло запахом пива , та дешевих цигарок.

- Відпусти лайно! - вигукнула дівчина , та зарядила рукою одному із нахаб по пиці.

- ООО Игорь смотри какая страптивая... Сейчас мы научим нас уважать...

Та п'яні хлопці почали валити Елжбету на землю , один із гвалтевників намагався зірвати одяг із дівчини. Ще один притискав дівчину до землі , та намагався затистнути їй рота. Та раптово Елжбета побачила світлу пляму , яка промайнула десь позаду тих злочинців. Здивовані хлопці повернули голови в один бік. Той якого звали Ігор встав з колін та крикнув :

- Ееее брат , ну так же не можно ломать кайф...

Але не встиг закінчити фразу , як був звалений з ніг одним сильним ударом. Ще одного хтось відтягнув від Елжбети за одяг, та все що змогла розледіти те що чиясь нога нанесла два влучних удара , а нападник  і залишився лежати на землі. Третій і тої компанії відтолкнувши дівчину від себе , побіг геть з того місця геть. Дівчина підвилась на ноги та швидко побігла у свою порадну , подивившись через пличе на свого рятівника. У темряві вона вона розгледіла темну фігуру у білій сородці , настільки білій що могло здатись що сорочка сяїть , як одяг у янгола.

Кульгаючи на одну ногу , Елжбета почала долати сходи. Одяг обірваний вона підтримувала руками , борячись із білью в нозі. Зважаючи на те що сталось , біль , та дитячу образу на тих хлопців , вона не як не могла викинути із  голови ту особу в білій сородці, яка врятувала її від сорому.

Тихенько відкривши двері , Елжбета прокралась поміж кімнати своєї мами , яка здавалось спала , до своєї кімнати. Обстановка звичайна : десь можно розгледіти засушені квіти , а на окремому столику стояли різні плюшеві ведмеді подарені дівчині хлопцями , що упадали за нею.

Елжбета швидко скинула з себе увесь одяг , та пробігла у ванну кімнату , у душеву. Вона  з полегшенням  видихнула коли горячі струї води торкнулись її тіла. Здавалось що вода змила всі горесті цього дня. 

Закінчивши із душем , дівчина пройшла через коридор між ванною кімнатою та кімнатою дівчини на кухню , подивилась на чайник який сумно стояв у кутку , вона знову гучно видихнула та пройшла до кімнати впавши на конапу. Елжбета закрила очі. Як здавалось дівчині на одну хвилину , провалилась у темну прірву сну , не укривши себе навіть ковдрою.

                                                                                                  ******

Ранок прийшов швидко. Мати Елжбети , Яніна , була строгою та побожною жінкою. Овдовіла вона майже одразу після народження дівчини. Костянтин- чоловік Яніни помер від інфаркту. Так постановили лікарі.

Отут і з'явились малекі таємниці , які і на сповіді у костелах на Великдень чи Різдво було соромно говорити. Брудні ( таємниці які були наповнені хтивостью , бажанням горячих спітнілих тіл ) таємниці які вона унесе із собою в могилу.

Яніна накинула халат поверх нічної сорочки, та пройшла через коридор до дверей кімнати своєї доньки. Двері  були не зачинені , і через маленьку шпарину було видно що коється у кімнаті. Елжбета лежала на животі та спала , лише у халаті. Як здалося обличчя дівчини не чого не бентежело.

- Кохані , тшеба вставати! -голосно не стукаючи у двері сказала Яніна , - Научелька тобі дзенькі не складе!

І відкривши двері як можно гучніше пройшла на кухню. Елжбета швидко піднялась , та зачала збиратись. Але не поїла і навіть кави не випила , вискочила на вулицю , швидко пробігла повз того місця де все це вчора сталось.

Їхала Елжбета у трамваї по старому Тарсевичу. Костели повідкривали свої двері. Ков'ярні продали свої перщі порції кави. Двірники встигли прибрати місто ще до того як встало сонце. А Елжбета не могла забути те що сталося вчора. 

Війна на Сході викликала хвилю переселень... І ті люди були страшні за всіма аспектами , від ментальності , виховання , мовного бар'єру та іншого. Меншою бідою було те що ці люди не знали української чи польскої мови. Великою бідою було те що вони не знали чим себе зайняти. Ось такі випадки , а то і гірші , траплялись все частіше. Але дівчина згадувала не тих хлопців які намагалися згвалтувати її. І не страх який вона відчула. Вона згадувала того загодкового чоловіка у білосніжній сорочці.

Дівчина за своїми думками не помітила як доїхала до коледжу. Вчилась вона добре. Майбутня швия. Дійшла у своєму навчанні до випускних екзаменів. І Елжбета ретельно до них готувалась. Але цього дня , просто кажучи , у неї все валилось із рук. Голки на машинці вона ломала. Вироби що шила вона псувала , або робила не за розміром , все доводилось переробляти на ново.