Божевілля , кров , і втеча.

Януш і його брат , жили не далеко від Яна , всього лише один квартал , перейти дорогу і будинок в якому жили брати був на шляху.  Це були будинки старого типу , де було не більше п'ти поверхів , а квартирки маленькі.

Але цього разу Ян наче летів до них до дому. Ось і їх будинок , ще крок і парадна. Хлопцю невисточало повітря , але він все одно йшов до дверей парадної , де на порозі стояв Януш , та смалив цигарку.

Ян протягнув руку не зупиняючись , а чоловік якось сумно протягнув руку у відповідь , та потис руку Яна. Рука Януша була холодною , та здавалося відчуття що в чомусь забруднена. 

Хлопець подивився на руку Януша , побачив що рука вся в крові , що встигла висохнути на морозі.

Ян виричився на Януша , та запитав , злякано :

-Це кров? Звідки?

-Так , кров... Матей з'їв маму... Вкусив батька... 

-А Матей де є? І як це з'їв? -зґлотнувши запитав Ян.

Януш випустивши стовп диму і пари з рота , кинув опалок у сніг , та неспішно відповів :

-Коли я кажу що він з'їв маму , то це певно значить, що він її з"їв... Ну якщо бути точним , то він її загриз та почав їсти. А я , як раз повернувся до дому зі служби , мені на зустріч вибіг батько. Він був весь в крові. Заледве зміг розповісти що септо сталось...

-А Матей... -все що злякано запитав Ян , а Януш перебив хлопця та сердито додав :

-Все гаразд із твоїм Матеєм... Ну майже все. Якщо не зважати на те що він горчить , та світить своїми очима рожевим світлом у темряві. Ми з батьком його зв'язали та залишили у його кімнаті...

-А батько що?

-Плаче... Біля мами.. ходім покажу...

Ян стриснув плечима , та пішов за Янушом. Вони піднялися на другий поверх , двері в ковалерку були не зачинені. 

Януш із Яном зайшли в ковалерку , світло горіло тускло в передній. Резкий запах міді вдарив хлопцю в носа. С право на стіні бурим кольором і на підлозі були пятна крові. А з ліва була велика калюжа крові.

 У Яна закрутилася голова , та замутило. Побачивши це , Януш підтримав хлопця під руку та провів його далі по коридору повз великої кімнати звідки чулися хліпи та плач. 

-Я не думаю що тобі варто це бачити... Та й батька поки турбовати не треба... Попрощаємося із мамою пізніше.

Із цими словами Януш , з кам'яним обличчям зачинив двері та провів хлопця , тримаючи його під руку , до кімнати Матея , звідки чулося тихе гірчання та сопіння.

Чолов'яга відчинив двері де на підлозі сидів Матей. На вкруги всі меблі були зламані , книги які Матей полюбляв читати лежали купою на підлозі , ліжко перекинуте. Сам хлопець був міцно зв'язаним по руках та ногах , а в роті сторчака віднився кляп.

Обличчя та рот його було все перемазано кровью. Саме обличчя було бліде , і нагадувало покійника. Такі самі бліді руки ,  на яких були жовті , довгі ,та гострі кігті , на яких були сліди крові. А в тусклому світлі лямпи , очі світилися рожевим кольором.

-Що з ним? - тільки і міг з себе видавити Ян.

-Не знаю... Я гадав що ти проясниш ситуацію , що це із ним робиться.

-Ну,  а ти повіриш в це?

-А в що ти, пропонуєш мені , повірити?- зацікавлено запитав Януш.

-Ну на приклад , в те що в твого брата, всилився якийсь демон. 

-Довго думав?- роздратовано запитав Януш , обірвавши Яна на пів слова.

-Так... Пів року. Дай скажу , і не перебивай мене будь ласка. Все почалося з того випадку із Лінчковським , тихіше , слухай. Мені снилася істота схожа на те , на що почав перетворюватися твій брат. Але жіночого роду. Вона таке робила...

Ян відкашлявся та продовжив:

-Першим після тих снів випадком стала смерть Ліки. Вона дуже дивно померла , позаяк я втік влітку від Матея , в мене був час обдумати все. Все почалося ще за Андруховичей...

-Це божевілля... І ти збожеволів.

-А ось це братику , не божевілля? -вже раздротовано перебив чоловіка Ян вказуючі пальцем на Матея.

-Схоже на те.. - тихо погодився Януш.

-А позаяк схоже,  то слухай далі... Певно що Казамеж Андрухович займався чаклунством , і він покликав до себе щось... Щось таке що Ліка пробудила , а тепер це оселилося в твоєму браті. А ось і докази... Я був сьогодні в архіві , і дізнався всю історію пов'язану із цим. Там багато старих газет , де є докази , які я виписав сюди...

Із цими словами Ян протягнув записник Янушу. Чоловік взяв записник та почав читати. Мовчки вийшов на вулицю , залишивши Яна із сутністю,  один на один. Сутність двинулась , та захрустила матузками якими вона була зв'язана.

Рожеве світло в очах засвітилося яскравіше. А гірчання стало гучніше. Здавалося що сутність почала посміхатися. Але за мить відчинилися двері , і на порозі стояв Януш. Він пройшов у кімнату , зачинивши за собою двері.

-Добре... Я тобі вірю... - чоловік запнувся , кашлянув , та запитав протягуючі записник Яну.- Що ти пропонуєш нам робити?

-По-перше треба щоб ти задзвонив Оксані , та умовив стати на нашу сторону. Так нас буде більше , за кількістю. Далі... У Ліки була одна книга . Прочитавши яку ми зможемо допомогти Матею стати тим яким він був до цього...  І можливо зупинити те що оселилося в маєтку Андрухович. Але спочатку я зайду до дому. А ти з Оксаною чекатиме мене біля маєтку Ліки.

-А батьки Ліки? Як ми пояснимо їм ,чому ж власне у нас трьох , виникла необхідність обшукати кімнатну? І з чого ти взяв , що септо я , буду допомагати тобі прогоняти те що , можливо живе в тому старовинному маєтку?

-Що до пояснення... Ти поліцейський , і маєш всі права обшукувати. Тим паче ти маєш службове посвідчення. Ти зайдеш , я скажу де шукати , і що власне шукати. Що до маєтку... Ти допоможеш бо я допомогаю тобі. Так ти віддячиш мені за поміч , в пам'ять про Ліку..

Януш вздохнув трішки посміхнувся та відповів:

-Добре нехай буде так... Маленький маніпулятор... І нехай допоможе нам Бог.

-Давай швидше...- подивившись на годинник сказав Ян, - тобі ще їхати до маєтку Ліки. Маршруткою це близько сорока п'яти хвилин. А ще треба вмовляти Оксану.