Депресія.

Наступні пів року для Яна  ствло страшним сном. Однообразність стала для хлопця чимось на кшталт подруги. Ба навіть подруги яку так добре знав , старої знайомої. Для Яна життя без Ліки стало чимось що не приносить задоволення , а скоріш тільки приносить із собою страждання.

Бува Полін заходила до сина щоб хоча би подивитися на те як син себе почуває. Та то було зайве- не як бо хлопець і в ранці лежав повернутим до стіни так само як над вечір. З першу було набагато гірше. Ян не їв, і не спав. Хлопец не міг ( ба навіть хтів того) говорити. На третій день від похорону ( " Та на кого ж ти нас люба покинула?" - відлунням чулося хлопцю голос матері дівчини  ) коли мати зайшла до кімнати то побачила що хлопець заснув. Жінка із полегченням вздохнувши тихенько закрила двері.

Та ось їсти Ян не хотів. І не хотів не чого говороти. Апатия заполонила хлопця всього. А тверда як камінь байдужість охопила його сердце. Полін згадувала щастливі приємностті часів коли Ян був маленький: маленький хлопчик із захватом біг в обійми жінки вигукуючі голостно "Мама". Чи то коли Ян приносив до матері кривенькі малюнки захоплино питаючи " Правда гарно?" на що вона могла відповісти лише одне "Так синку , дуже гарно!". Бо її син був для неї найкращім медцем у світі.

Для жінки було дуже боляче дивитись на те що коїлось з її сином. Полін намагалася якось відволікти сина від суму , який накрив хлопця із головою. Та вмовляння не як не діяли на хлопця. З першу.

За тиждень здавалось що Ян став таким самим як раніше. Їв, говорив ( та говорив коротко так як би йому на справді сказати було нечого) та навіт почав спілкуватися з друзями. День за днем Полін ставало легше. Та то було на перший погляд. 

Ян зачав спілкуватись із Оксаною , та Матеєм поліціянтом ( навіженим поліціантом який де коли пив більше, а ніж працював) котрий наповнював Яна своїм властним сумом. Матей воював , на сході. Ті жахіття що він переніс на війні , коли б випив чого міцного , він розповідав всім охочим на вруги. А Яну в свою чергу було ( мертве , бліде тіло його дівчини , що лежало в труні) було кому розповісти другові. Від цих бесід йому (Яну) ставало краще.

Та ось Оксана теж змінилась. Вона почала курити як молодь в Тарсевечі казала "травку". Хлопці не знали де вона брала ту гидоту , але трава була у неї завше. Зміни з нею по декуди лякали Яна , адже Оксана була найближчою людиною , після Ліки. Але вона була вже не та. І не тільки із-за трави.

Вона почала ( знову ж таки через чутки) гуляти з хлопцями , змінюючи , як кажуть , їх як перчатки. Вона почала прогулювати пари. А якщо приходила в коледж , то точно на в тверезому стані. Ян розумів її. Він відчував біль що віяв від Оксани. А , найбільше їх розумів , саме Матей.

                                                                                                 ********

Матей стояв зі своїм братом Янушем на розі вулиці Адама Міцкевича. Матей знав що вилупок що на його ( тупа мразина що сиділа за вбивство) думку вбив бідолашну Ліку.  Там в першій порадній жив такий собі Тадеуш Лінчковський. Тадеуш ( як казали всі оточуючі) спочату був дуже доброю людино. Два роки прожив із дуже гарною дівчиною , на ім'я Аніка. Працював на тяжкій роботі , відновлював дорожне сполучення по всьому Тарсевичу. Приходив до  дому замирзганий та брудний ,з  тонким запахом асвальту. Це все що дізнався Матей про старе життя Лінчковського.

Та все змінилось. Спочату зникла Аніка. Як розповідав пізніше сам Тадеуш , Аніка просто вийшла з дому , луснувши чоловіка по обличу. Більше дівчину не хто не бачив. А вже в середині осені Тадека звинуватили у зникнені його (Тадека) начальника Анжея.

Просидів Тадеуш у Слідчиму Ізоляторі близько року , звідки його випустили , закривши справу у вбивстві , а Анжея так і не знайшли. Та сам Тадек змінився. Перестав ходити на роботу , став дуже відлюдкуватим. З'явилась борода , бо чоловік перестав голитися , був брудний. Перетворився на волоцюгу. Його , так звана , дружина так і не поверталася до дому. Його депресивний стан , сусіди говорили , що це через зникнення Аніки.

Матей став стежити за Тадеком саме з того часу як зникла Аніка. Ба навіть намагався знайти факти які б мали дати можливість посадити чоловіка. Та не чого не знайшов. А зараз вмерла дівчина його лепшого друга. І в його хворім розумі постав Тадек який ломає шию Ліки та полишає її у занедбанаму шляхетському парку. Йому ба навіть це приснилося.

Хлопець вважав це , свого роду , тягар вини. І знову ж таки в цьому був звинувачений саме Тадек. Але знову ж таки доказів не було. А тепер їх було троє. Анджей , Аніка , та Ліка. Двоє жінки. Жінка і дівчина.

Хрипкий голос Януша вивев хлопця з його думок:

-Ти певен , братику, що це він?-нервово запитав Януш.

-Та то він зробив... більше немає кому!- впевнено відповів Матей.

-Ну дивись братику... бо то є серьйозна справа..-додав Януш.

Та вони чекали не так довго. Не більше двох годин. Матей та Януш стояли курили , вдихаючи запахи квітів що розквітли навкруги , до того часу поки не почало сідати сонце за лінію верхівок дерев.

Януш штовхнув брата ліктем та промовив:

- Дивись, он іде опудоло...

Матей випрямився , та затистнув у руці кастет. Він зробив два кроки у напрямок до Тадеуша , та голосно промовив :

- Пан Тадеуш це поліція...- та не встиг Тадек вимовити і слова, як Матей підскочив до чоловіка та вдарив його кастетом у вісок. Він впав. Тут вже підійшов Януш та теж вдарив Тадека кастетом по голові. Матей стис зап'ясття щупаючи пульс відкинув його руку і збентежно промовив до брата:

- Живий погань.... та почекай..- Після цих слів він наніс йому ще три удари кастетом , а Януш добавив ще два.

Матей знов пощупав пульс. Сердце зупинилось. Тадек помер. Януш та Матей сховавши свої знаряддя вбивства у кішеню , розвернулися до вбитого Тадека спиною ,непоспішаючи пішли геть з того місця.

А на вколо тіла Тадека розтикалась червона смердюча калюжа крові.