Сноведіння.

Ян гадав що з рештою для нього все скінчилось. Навчання та весняні вечори із пляшкою чогось міцного. Подруга яка була для нього як сестра,   стала дівченою Яна. Ліка. Вона стала для нього всім. І подругою , та й з рештою коханко. Ян сам не помітив як вони почали зустрічатися.

Ця обставина його дуже здивувала ба навіть принесла неприємності. Яну вона здавалась гарною. Довге черняве волося , яке майже доходило до талії , а саму талію мала  тоненьку як молода верба. Бюст теж втішав , він був близький до ідалу , як то мовили легко входив у Янову долоню. 

Та його бентежили інщі обставини. Ліка  була досить дивною , як на соб'єктивний погляд Полін. А для неї, час який вони проводили разом, чомусь став мукою. Не зважаючи навіть на те що проявів хвороби у хлопця майже не було , а з плином часу і зникли зовсім.

 Дівчина слухала важку музику , фарбувала нігті у чорне ,( та о лишенько !)проводила час на кладовище. Ліка мала одну подругу Оксану , але вона не поділяла погляди Ліки , та зазвичай покидала подругу ще до заходу сонця. Яну приходило на думку що Оксана боїться Ліку. І підстави були.

Та як Ліку покидала подруга , ноги самі несли її на кладовище. Дівчина знайшла занедбану могилу однієї дівчини , приблизно її віку. Як з'ясувала Ліка(яку навчив Ян , як вивчати) , та дівчина повісилась. Та про неї всі забули. Окрім Ліки звичайно.

Туди вона за звичаєм приходила сама. Вона діставала навушники , слухала музику. Але цім все не закінчивалось.  Вона лягала , або сідала на могилу. Лезом (яке до слова кажучи вона завше носила із собою) повільно різала собі шкіру на зап'ясті , а кров зливала на могилу. Вона навіть отримувала свого роду насолоду від того що вона робила.

Ліка не кому не розповідала про свою гру. Окрім Яна. Хлопець ( зрештою він виріс у котолицькій сім'ї) не зхвалював тих небезпечних пригод. Вони , ба навіть сварилися , на тему того , що цього робити не можна , ба більше , небезпечно.

Оксана  почала боятися Ліку. Ба навіть, більше зводити їхне із Лікою спілкування на нівець. Після лекції у коледжу дівчата за звичай розповідали один одній якісь історії , чи то плітки , з часом напружено посміхались один одній на перерві.

Оксана намагалась навіть не вітатися із подругою. А в дущі народився страх котрий де коли перерастав у паранойю. Вона відверто боялася (колишню , бо майже не спілкувалася з нею , а коли спілкувалася то кінчалося все сваркою) подругу.

Ліка в очах Оксани захворіла , та захворіла психично. Оксана стояла біля коледжу та курила. Курити Оксана почала саме із колишньою подругою. Час від часу до них приєднувовся Ян. Але цього разу дівчина була сама. Вона думала про Ліку. Думала саме про  те що коєлось із її найлепшою подругою. Вона турбувалася про неї, та злилася, одночастно.

Оксана згадала декілька моментів. Перше що прийшло на думку це книги які почала читати дівчина. Це були не просто якісь там містичні твори , чи то фантезійні. Ні , це були книги ( ба навіть книги які не купиш у звичайній кшежарні , товсті старовинні фолеанти походження котрих Оксана не знала) по обрядам чорної магії. Вони займали усі полички у кімнаті дівчини. Більше не чого тільки ниги. Та дивна повідінка. Оксана мовчала , та перестала навідуватись у кімнату до Ліки , чи навіть заходити до їх маєтку.

Та коли це все почалось ( не було ще того замкнення у собі чи книг що читати двадцятерична дівчина не повинна) Оксана залишилась і ночивлею у маєтку Ліки. Все йшло як завжди : дівчата посміхались та сміялись , та пліткували. Вони хотіли разом дивитись фільм , тго вечора.

Все йшло звичайно. Звичайно. Була така собі тепла травнева ніч. Дівчата навіть відкрили вікна щоб спекотність будинку протягнув теплий весняний вітерець. Звичайно було усе. До того часу поки Ліка не вийшла із кімнати. 

Піднявся вітер. Білі гардини почали танок , підіймаючись до стелі. Затрескотіли вікна. Вітер дмув все сильніше та сильніше. Один із поштовхів вітра заченив усі вікна у кімнаті , одним великим ударом. Оксана підскочила від несподіванки. Замерихтіло світло , та вимкнулось. Ліхтар котрий завжди світив на вулиці не працював. В кімнаті стало дуже тихо та темно. Навіть темніше як за звичай. Все зупинилось. Тиша давила на Оксану.  Та раптом стук , від кторого дівчина знову підскочила пролунав десь за спиною у дівчини. Раптово із кришки шафи вивалелися якісь речі. Дівчина подевилась на те що лежало на підлогі. То була якась стара , покрита лаком дошка , із якимось написами. Раптово увімкнулось світло , а за ним відчинились двері кімнати, у котрі увійшла Ліка.

                                                                                                  ********

- Вона хвора...- нервово випускаючи дим із рота сказала Оксана , Яну котрий підкуривав сигарету.- Щось із нею не так... Кинь її так буде краще для вас обох.

- Ти так гадаєш? - запитав Ян здивовано дивлячись на дівчину.

- Та гадаю... ти знаєш про її захоплення?

- Про яке з захоплень, ти мені хочеш розповісти? - ще більше здивовано запитав Ян.

- Тяжка музика чи чорний одяг не є її захопленням... - дівчина вздохнула ,- то скоріше стиль Ліки... ти знає які книги вона читає?

-Та знаю...- сухо вставив хлопець.

Оксана почервніла та затягнулась сигаретою ще раз , видихнувши кільце диму продовжила:

- Вона відьма...

Та тут Ян вже не видтримав та розхохотавсь:

- Ти зараз серьйозно мені це кажеш?

- Та ні ти послухай.... книги по магії то так... а ще приладдя для обрядів...  а цвинтар , ти про це знав?

- А що цвинтар? Звідки ти про це знаєш? -дуже серьйозно запитав хлопець.

Оксана ще сільніше почервоніла , та піджавши ніжн губу відповіла:

- Та знаю... знаю бо стежила...один раз та справа була... вона ходила на міське кладовище Тарсевича.. старе Лісне кладовище...

Ян напружився. То вже виходило за всі рамки поваги та дружби. Слідкувати за подругою. Це жахливо. 

- Та це було лише раз..- дівчина соромизливо посміхнулася- Та це все не є нормою...