Розділ 20: "Ніккі"

- І ти серйозно не могла сказати мені цього раніше? Не могла розповісти цього всього? - спалахнула знову я.

Ми вже як кілька годин перебували в мене вдома, з'ясовуючи все, що відбувається. Рут приховувала від мене настільки багато інформації, що я навіть укласти це все не могла у своїй голові. Як? Як можна було ні слова мені не розповісти.

- Енн, я розумію твій стан, але це було вимушеною мірою. Про це не міг дізнатися хтось, адже тоді мене могли відправити за ґрати. Розумієш?

- Але Нат же знав. Він же все знав, і ти зараз тут.

- Я сам дізнався, тільки коли забрав Рут, я знаю не набагато довше, ніж ти. Енн, справді, тобі треба заспокоїтися.

- Та пішли ви.

Я підхопила свою сумку з тумби і вийшла з квартири. Вистачило мені відпочинку, сьогодні слід взятися за роботу. Або я зійду з ними з розуму.

***

- Доброго дня, Ніккі Коллінз?

- Доброго дня, вірно, - молодий хлопець сів у крісло навпроти мене.

- Що вас турбує?

- У мене виникла досить складна ситуація з однією дівчиною, і я не можу зрозуміти, що відбувається. Раніше ми були дуже близькими і спілкувалися майже щодня, але останнім часом вона ніби уникає мене. Вона рідко відповідає на мої повідомлення, і коли ми зустрічаємося, то стає дуже мовчазною, - я мовчки слухала його, розуміючи все, про що він говорить, адже сама вляпалася майже в те саме. - Я відчуваю, що щось змінилося, але я не можу точно визначити, у чому причина. Я намагався поговорити з нею про це, але вона уникає розмови. Я стаю дедалі більш стурбованим цією ситуацією, і я боюся, що ми втрачаємо ту близькість, яка у нас була.

О боги, як же я розуміла його. Гаразд, зараз не до моїх проблем, потрібно допомогти насамперед Ніккі. Що ж, буде важкувато.