Розділ 18: "Летюча валіза"

- Енн, я скоро повернуся. Буквально за кілька днів... - я скинула слухавку, не бажаючи слухати її далі. Натаніель похмуро зиркнув на мене і вийшов із кімнати.

Я взялася за збирання своїх речей. Я втомилася жити тут у надії на гарне майбутнє. Начхати. Гарного майбутнього треба досягти самій, а не чекати дива від інших.

З кожною довгою хвилиною, речей у валізі ставало більше. Я збирала лише найнеобхідніше, щоб вирушити якомога далі від усіх. Натаніель робив собі чай, про що говорило завивання чайника. Я застебнула змійку валізи і взялася за своє вбрання.

Почувши всю метушню в кімнаті, Натаніель узяв чай і прийшов до мене. На деякий час він завмер, не розуміючи, що відбувається, а потім завалив мене запитаннями про те, куди я збираюся.

- Нат, відчепись, я тебе прошу, поки ця клята валіза не полетіла тобі в обличчя.

Я схопила валізу і покотила її до дверей. Швидко взулася і вийшла з квартири, сказавши Нату, де лежать ключі від неї. Натаніель стояв і спостерігав за тим, як я стою в очікуванні ліфта.

***

В аеропорту був завал. Натовпи людей стояли біля якогось із входів, від якого йшла червона килимова доріжка. Можливо, до міста прилетіла якась місцева знаменитість, інших варіантів у голові не було.

Я стала неподалік від них, спостерігаючи за тим, що відбувається. Відволікшись на телефон, я помітила кілька повідомлень від Рут. Палець потягнувся, щоб натиснути на сповіщення, але різко здригнувся через радощі оточуючих. З коридору вийшла дівчина, за якою йшло кілька чоловіків у костюмах. Вони були озброєні, тоді як дівчина була одягнена у все чорне. Її берет дуже сильно виділявся порівняно з усім іншим. Сумніваюся, що носити його у Франції рідкість, але раніше я не так часто помічала. На ній була шкіряна куртка, схожа на ту, яку я шукала собі в інтернеті. Така ж простенька, але водночас сувора. А під нею була чорна сукня, яка мені здавалася до болю знайомою. Може, я бачила десь її раніше.

Дівчина дійшла до кінця килимової доріжки, її погляд пройшовся по всіх, хто був в аеропорту. Вона зняла свої темні окуляри, і я зрозуміла, хто це. Рут.