Таємниці зустрічей

Розділ 16: "Зникнення"

У вухах противно дзвеніло. Моє тіло лежало на чомусь м'якому й теплому. Я спробувала підвестися, але це вийшло насилу, так само, як і розплющити очі. Сонячні промені вдарили по моїх очах, що змусило мене ахнути.

 

Хтось ззаду взявся за моє плече. Рука тремтіла і була холодною.

 

Енн, тобі потрібно відпочити, приляж, прошу тебе, - це був Натаніель. Він сильно хвилювався, тому його голос був дуже нервовий.

Де Рут?

 

Відповідь він дав не відразу, помовчавши якийсь час.

 

З нею все добре. Енн, будь ласка, ляж, - його рука знову торкнулася мого плеча, ніжно потягнувши його назад.

Нат, тобі завжди погано вдавалося брехати. Просто скажи, де вона, - мій тон ставав дедалі жорсткішим, що, безумовно, помітив Натаніель.

 

Я знову розплющила очі. Ми були в моїй кімнаті, але я не бачила ніде Рут.

 

- Вона в лікарні?

- Енн, з нею все гаразд, справді.

- Натаніель.

 

Мій голос був грубий, передаючи всю можливу злість, яка накопичувалася в мені. Я не допущу того, щоб з нею щось трапилося. Вона тут з моєї вини. Через те, що я сказала їй їхати сюди, а не залишитися в столиці.

 

Вона поїхала назад.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше