Розділ 4

От чортяка, знає, на що натиснути. Я так люблю читати детективи і хотіла б сама розв'язувати справи, але я не можу, це справа поліції, та і я не Агата Крісті. Але так хочеться… Що ж мені робити? Я знаю тільки одну людину, яка допоможе мені обрати. Одразу ж поспішила додому. Завтра все вирішу. Не сьогодні. На сьогодні і так проблем досить.
…
Знаючи, що Стеф на мене накричить, за те що я взагалі пішла на зустріч до цього Містера Д, тому я вирішила попросити поради у бабусі. Вона мені не відмовить. Але я вирішила їй нічого не розповідати:
-Бабусю!
-Що, моя дорогенька?
-Мені потрібна порада.
-Ну добре, для чого?Щось сталось?
-Та ні, бабусю.Просто потрібна порада і все.
-Бачу, що брешеш, але випитувати в тебе не буду. Так нащо порада?
-Є одна ситуація, і я не знаю що мені робити.
-Еліза, я просто скажу тобі так: тільки своє серце потрібно слухатись, і ти зрозумієш, що потрібно робити.
Еліза…
-Еліза?
-Так, а що?
-Я Елізабет, бабусю. Або як мене називають- Елі.
-Вибач дорогенька. Це все?
-Так, дякую тобі. Я побігла до Стеф.
…
-Ти що здуріла?! Вночі піти до цього психопата, який впевнений що Елізу вбили, а, можливо, це і він зробив!Зовсім розуму немає?!?
-Тепер я пожалкувала, що розповіла це тобі… Добре, що по пораду пішла до бабусі, а не до тебе.
-Ти ще й бабусі розповіла?!?
-Ні! І досить на мене кричати! Я взагалі невинна!
-Добре, добре.Вибач, це все нерви. Так що, ти подумала?
-Так.
-І що ти обрала?
-Я дуже довго думала, що мені робити. З однієї сторони цим повинна займатись поліція, і я думаю, що у нього були причини не звертатись за допомогою до них. З іншої- я б хотіла йому допомогти, але…
-Але ти звичайний підліток! Ти не можеш нічим допомогти! -перебила мене подруга.
-Стеф! Досить вже на мене кричати! Я все вирішила.
-Тільки не кажи, що ти…
-Ні, я ще не знаю відповіді. Мені потрібно подумати.
-Елі. Але якщо ти вирішиш…
Перебиваючи подругу, я сказала:
-Стеф. Я ще нічого не вирішила.
…
“Я не знав, що робити. Я не хочу, щоб вона втручалась в цю справу, але я вже це зробив. Я так не хочу, щоб вона наражала себе на небезпеку… Що я накоїв?!? Це моя провина. Вона просто не повинна погоджуватись допомогати мені. Бідна Еліза…Бідна, бідна Еліза!”
…
Все таки я не могла погодитись на те, чого не знаю. Тому я вимагала зустрічі з ним, Містером Д. Хто він?Що йому потрібно від мене? Чому саме я? Еліза… Бабуся щось знає?Питань більше, ніж відповідей. Однозначно потрібна особиста зустріч з ним. Але я не знала, що мені очікувати від нього… Можливо, Стеф права, і він психопат? Не знаю. Я вже нічого не знаю…
…
Мені не потрібно було якось шукати його, щоб попросити зустрічі. Він сам це зробив.
“Я знаю, чого ти бажаєш- зустрічі зі мною. Думаю, я не можу цього зробити. Занадто багато ризику. Вибач. Я буду тобі допомагати, але зустрічатись нам не можна. Пробач. Якби сильно я не хотів… Не хочу наражати на тебе небезпеку. Заради тебе.                                                                                              Містер Д.”
-Дідько! І що мені робити?Допомагати він буде! Та ти що, яке благородство! І без тебе впораюсь, якщо захочу! Телепень.
-Що ти тут кричиш?
-Стеф! Саме ти мені потрібна!
-Що вже сталось?
-Ось, тримай. Прочитай, прочитай. Дивись що він пише!
-Ну… Мене більше збентежило те, що ти йому симпатизуєш.
-Що?!? Де там таке написано!?!? Ти в своєму розумі, Стеф?
-Ну дивись як він захищає тебе. ”Якби сильно я не хотів…” Ммм.. -подруга дзвінко розсміялась.
-Ти що, взагалі з глузду зїхала?!? Стеф, це серйозно!
-Добре, добре. Що плануєш тепер робити?
-Навіть не знаю…
-Я тут подумала… Щоб ти не вирішила, я буду з тобою.
-Мені не почулося? Та, яка відмовляла мене від цього, сама хоче розслідувати справу! Коли ти в детективи подалась?
-Елі, це не смішно! Просто подумала, що в селі немає нічого цікавого, тому краще розслідувати вбивство, ніж цілими днями лежати і сумувати від нудьги. Так, що будемо робити?
-Підемо опитувати діда Григорія.
-А він тут причому?
-Він найперший сказав, що це вбивство.