Розділ 3

Одразу ж по селі поповзли чутки. Єдине, що ми знали про цю справу це те, що то була дівчина і, як ми з’ясували, ніяке не вбивство. Але все таки була одна деталь, яка мене збентежила-ніхто цю дівчину не знав. Взагалі ніхто. Поліцейські почали шукати хоча б якихось родичів цієї дівчини, проте так і не найшли. Але як же хлопець який знайшов її? Про нього також немає ніякої інформації і ніхто не знає, чому він підійшов до неї та прокричав: "Це вона!" Він знав її? Чи можливо він довів її до самогубства?А, можливо, це він вбив її? Питань більше ніж відповідей. Але все змінилось після одного випадку.
…
Було десь 3 година ночі коли у моє вікно хтось постукав.
-Ой… Стеф це ти? Взагалі то не смішно. Ти на час дивилась? Третя година ночі. - відповіді я не почула. - Стеф? Це ти чи ні? - ніхто не стукав.
Я вирішила все таки перевірити, що то було, можливо гілка стукала, а,  можливо, якийсь птах. Відкривши вікно, я побачила конверт. З листом всередині.
“Що за жарти у Стеф? - подумала я. - Треба буде поговорити з нею”.
На ранок я згадала про того листа, тому що цілу ніч не могла заснути через нього. Відкривши, я почала читати:
“Елізабет,
вибачте мені за те, що потурбував вас в такий час, але мені потрібна саме ваша допомога. Я спостерігав за вами. Якби лячно це не звучало. За цей час спостереження я зрозумів,  що ви саме та людина, яка мені потрібна. Яка допоможе мені розгадати смерть Елізи. Я знаю, що ви нічого про мене не знаєте, але я прошу вас повірити та допомогти мені. Заради самої себе. Заради своєї безпеки. Будь ласка, допоможіть мені та збережіть собі життя. Якщо хочете жити, зробите все, що я скажу.
Сьогодні, 21:00, біля озера, де знайшли труп. Не прийдете-дуже пошкодуєте.                                                                                                Містер Д.”
-Я не зрозуміла... Що це таке? -від переляку я навіть упустила папір, на якому було написано листа. - Хто це такий? І що йому від мене треба?
Я одразу ж поспішила до Стеф.
…
-Мати моя рідна! Стеф ти не повіриш!
-Що сталося? Ти що бігла до мене?
-Взагалі то так! Ось, тримай. Прочитай скоріше.
Після прочитання лице Стефанії було таке саме як у мене:
-О. Боже. Мій! Це що таке!?!?
-Я не знаю. Я собі тихо спала і тут мені постукали у вікно. Я подумала що то ти, але…
Не встигла я договорити як Стеф сказала:
-Ти що дурна? Немає мені що робити, окрім того, як стукати тобі у вікно посеред ночі!
Але…
-Ой, добре вже, забули! Розповідай далі, цікаво то як!
-Так ось, я відчинила і знайшла там конверт, зранку я прокинулась і прочитала цей лист та одразу ж побігла до тебе.
-А я навіщо тобі? Він тут говорить тільки про тебе.
-Стеф!
-Ой, ну добре, добре!Що ти хочеш робити?
-Піти до нього.
-Ти що з глузду з'їхала!?Тобі немає що робити?
-Стеф, але мені цікаво. Як я зрозуміла з листа, Еліза- це дівчина, яка померла.
-Це одразу всім зрозуміло.Найцікавіше те-хто написав цього листа?
-Думаю хлопець який знайшов її тіло та єдиний, хто знав її.
-Але чому він пише тобі з погрозами? Типу, не прийдете сильно пошкодуєте. Навіщо це? Якщо він хоче допомогти слідству, то хай і котиться до поліції, а не до тебе.
-Я взагалі нічого не розумію…
-Дорогенька моя, а тут і розуміти не треба: викинь цього листа та навіть не думай про нього, а краще занеси поліції хай вони самі вирішують свої проблеми.
-Напевно, ти права.
-Ну, звісно, я права. Я завжди права. Ой, ну ходімо, я нагодую тебе сніданок, горе ти моє…- і Стеф ніжно розсміялась.
Але я не я, якщо не перевірю все і не дізнаюсь, хто це. Через свою допитливість, я вирішила піти на зустріч з таємничим містером Д.
…
21:10. Містер Д. запізнюється. Я так думала, поки не побачила конверт біля похилої берези.
-Трясця його матері, і як я мала його побачити? Чудово, ще й розмовляю сама з собою.
Не гаючи, часу я відкрила листа і почала читати:
“Дякую що прийшла. Для мене це багато означає. Хотів би я розповісти тобі все та ще й особисто, але не можу. Заради твоєї безпеки. Тому радій, що взагалі хоча б щось розповім тобі. Еліза- це ім’я дівчини, яку знайшли в озері, але ти це і так зрозуміла, ти кмітлива дівчина. Так ось, я гадаю, що це не самогубство, як каже поліція, а вбивство. І я хочу, щоб ти взялася за цю справу та дізналася, хто вбив її. У мене надія тільки на тебе, тому я чекаю твоєї відповіді, але вже заздалегідь знаю, що ти відповіси. Допоможи мені, а я допоможу тобі. В боргу не залишусь. Так що, ти згодна?                                                                                       Містер Д.”