1

 - У-у-у..., - Суничка розплющила очі. Її будильник у формі полінички гучно дзвенів. Вона ліниво потерла очі і потяглася рукою до нього.

 - Ой, леле!, - скрикнула вона, - Вже вісім годин. Ще не вистачало запізнитися на збори, - Суничка зістрибнула з ліжка і почала швиденько збиратися.

По дорозі до шафи вона зачепилася за стілець і кілька разів ледь не впала ( у неї в будинку частенько все було розкидано). Знайшовши, нарешті, свою улюблену рожеву сукню, вона швидко одяглася почистила зуби і вирушила на кухню. Там її зустріли дзвінким гавкотом. Це був песик, який, на відміну від хазяйки, уже давно прокинувся і чекав на свій сніданок. Суничка, побачивши той безлад на кухні, який він накоїв, жалібно щітхнула: 

 - Кексику, щей ти мені роботи підкинув. Все! Сьогодні не підеш гуляти і залишишся без сніданку.

Тут вона відчула, що в ногу треться щось м'якеньке і заспокійливо муркає.

 - Іриско, моя кицюня. Іди до мене.

Суничка взяла маленький рудий клубочок шерсті собі наруки і почала гладити.

 - Ах, Іриско, ти завжди знаєш, як мене заспокоїти, - ніжно посміхнулася дівчина.

Кексик подивився на хазяйку таким жалімливим поглядом, що вона щмінила гнів на милість:

 - Гаразд, ходімо я вас погодую. 

Суничка пішла до тумбочки, в якій стояли пакетики з кормом.

Вона опустила Іриску на підлогу, насипала корму в мисочки і дала своїм улюбленцям. 

 - Їжте, їжте, мої хороші. - Суничка почухала правою рукою потилицю, розглядаючи гору немитої посуди. - Тепер не погано було б і собі щось знайти перекусити.

Дзень-дзелень! Приємне дзеленчання линуло від вхідних дверей.

 - Уже іду! - вигукнула Суничка, поспішила відчинити двері і ледь не впала від несподіваних обіймів.

 - Відпусти! Задушеш. - прохрипіла відпихаючи гостю.

Перед нею стояла гарненька дівчина, приблизно її віку, одягнена у жовтогарячу футболку і жовту спідничку. На таких же кросівках виблискували прикраси у вигляді стиглих лимонів. Її золотаве волосся і щира усмішка випромінювали радість. Зелені, як смарагди, очі контрастували на фоні одягу. 

 - Чому ти так довго? Ми тебе вже зачекалися. Чорничка вже встигла згадати нам всі правила хорошої поведінки. - Трохи роздратовано промовила гостя. - І що це у тебе? - з викревленим обличчям запитала вона, оглядаючи "вороняче гніздо" на голові Сунички.

 - Я... - не встигла ще рота відкрити, як "сонячна" дівчина повела мене до дзркала в вітальні і зібрала моє волосся у високий хвіст.

 - Ось так набагато краще. - Із задоволеним виглядом промовила гостя, поставивши руки в боки. - А тепер мерщій на вихід.

Вона буквально виперла мене з будинку і потягнула за собою по вулиці. Я і не опиралася, бо знала, що з Лимулею сперечатися безнадійно. Але тут я згадала, що ще не снідала!

 - Так, стоп! - я різко розвернулася, відмахуючись від Лимулених спроб вхопити мене за руку. - Та вислухай же мене!  - вона трохи заспокоюється і я продовжую, - Може, ми заскочимо до Апельсинки в крамницю і візьмемо кілька пиріжків з яблуками? Я просто ще не встигла поснідати. - тепер вже трохи ніяково дивлюся в сторону. 

Лимуля подивилася на мене, оцінюючи поглядом і дзвінко розсміялася.

 - Ну ти й соня. Хі-хі! Це ж треба вміти бути настільки різною в будні і на вихідних. Апельсинка, знаючи тебе, захопила з собою кошик з пиріжками. Тому не гаймо часу. Вона з дівчатами чекає на нас біля фонтану.

Я, щаслива, попрямувала за Лимулею з думкою про те, що скоро, все таки, поснідаю.