Розділ 31. «Врятувати лорда»

Ранок для Клер видався не з легких. Учорашня екскурсія почала даватися взнаки, і тепер кожен крок нагадував про те, наскільки вони з Картером втратили форму. Останні кілька тижнів брат із сестрою використовували кожну вільну хвилину, щоб байдикувати, тож кілометри, які вони напередодні намотали, блукаючи старовинною фортецею, сьогодні відгукувалися ниючим болем у м’язах.

Вони стояли у великій залі готелю, важко спираючись на стіну й усім своїм виглядом демонструючи, що ранок настав надто рано.

— Ви виглядаєте жалюгідно, — раптом пролунав голос Честера.

— Зате ви підозріло жваві, — невдоволено відрізав Картер, навіть не повернувши голови.

Честер лише всміхнувся, наче почув щось кумедне, а не чергову шпильку на свою адресу.

Останнім часом він поводився дедалі зухваліше. Зазвичай перед камерами Честер намагався показати себе з найкращого боку, старанно підтримуючи образ привітного й доброзичливого хлопця. Проте тепер він дедалі частіше забував про необхідність стежити за власною поведінкою. Його репліки ставали гострішими, поблажливість до інших — помітнішою, а впевненість у власній безкарності вже навіть не потребувала маскування.

Клер уважно подивилася на нього.

Схоже, це було лише початком.

Вплив головної героїні на людей навколо неминуче мав проявитися. Роузі сама доля оберігала від неприємностей, а ті, хто постійно крутився біля неї, теж отримували свою частку цього благословення. Принаймні, саме так це виглядало збоку. Варто було Роузі опинитися в центрі якоїсь події, як обставини дивним чином складалися на її користь. А люди, які підтримували її, нерідко отримували увагу, прихильність публіки й можливості, на які за інших обставин їм довелося б витратити значно більше часу та зусиль.

Проблема полягала в тому, що людська натура часто буває жадібною.

Отримавши щось бажане, людина рідко зупиняється на досягнутому. Навпаки, вона починає хотіти більшого. А коли до успіху додається впевненість у тому, що тобі все зійде з рук, межі дозволеного поступово стираються.

Честер уже отримав чимало завдяки близькості до Роузі. Його популярність зростала, уваги ставало більше, а разом із нею міцніла й упевненість у власній правоті. Він дедалі краще розумів, що його шанувальники готові підтримати його за будь-яких обставин. Навіть якщо він помилиться, достатньо буде правильно подати ситуацію, виставити себе жертвою непорозуміння або перекласти провину на когось іншого — і публіка сама знайде виправдання його вчинкам.

Зрештою, для багатьох людей важливіше не те, що сталося насправді, а те, кому вони симпатизують.

Клер не мала ілюзій щодо того, чим усе могло закінчитися.

Якщо вона правильно пам’ятала сюжет, невдовзі мав розгорітися скандал із підробленим відео, яке зруйнувало кар’єру Картера. Саме тоді його ім’я опиниться під градом звинувачень, а інтернет перетвориться на справжній суд, де вирок винесуть задовго до того, як хтось спробує розібратися в обставинах.

Клер повільно перевела погляд на брата.

Картер усе ще стояв біля стіни, намагаючись знайти положення, у якому м’язи болітимуть трохи менше. Зараз він навіть не підозрював, що незабаром на нього може чекати значно серйозніше випробування, ніж учорашня прогулянка старовинною фортецею.

Клер зітхнула.

Їй зовсім не хотілося втручатися в цю історію. Вона й без того мала достатньо власних справ, а бажання занурюватися в чужі інтриги, розгрібати чужі проблеми й витрачати час на людей, які самі створюють собі неприємності, у неї не виникало.

Але Картер був її братом.

І хай там що, вона не збиралася спокійно спостерігати, як його перетворюють на об'єкт загального цькування за те, чого він не робив.

Клер знову глянула на Честера. Той, схоже, навіть не здогадувався, про що вона думає, і продовжував поводитися так, ніби весь світ був готовий пробачити йому будь-яку витівку.

Учасники поволі збиралися у великій залі готелю. Хтось іще позіхав після раннього підйому, хтось обговорював учорашню екскурсію, а Алекс Кім уже готувався до першого випробування нового дня — розіграшу сніданків.

Перед учасниками стояла дошка з різнокольоровими повітряними кульками. За правилами кожен мав навмання вибрати одну й лопнути її, щоб дістати папірець із назвою сніданку. Комусь могли дістатися сендвічі чи варені яйця, комусь — яєчня з беконом, салат із куркою, вівсянка із сухофруктами або солодкі млинці.

Картеру випала пара сендвічів, а Клер — салат із куркою. Поглянувши на свої результати, вони швидко домовилися поділитися сніданками. Поки Клер розділяла салат на дві порції, Картер приніс дві чашки кави.

Зрештою брат із сестрою влаштувалися за окремим столиком осторонь від решти учасників. Кожен отримав по сендвічу та половині салату, тож ніхто не залишився обділеним.

Їхній сніданок минув напрочуд спокійно. За неквапливою розмовою Картер згадав, що за кілька днів Томмі мав повернутися з університету. Клер подумки підрахувала, що дідусь із бабусею теж невдовзі повинні повернутися додому. До того ж на Томмі чекали спортивні змагання, а Джеймсу й Ебігейл уже час було починати планувати весілля.

Справ вистачало, проте жодна з них не вимагала негайного вирішення. Тому брат із сестрою просто насолоджувалися сніданком, обговорюючи сімейні новини й найближчі плани.