Розділ 29. «2 епізод «За горизонтами Live»»

Тиждень промайнув напрочуд швидко, і настав час для зйомок нового епізоду «За горизонтами Live».

О шостій п’ятдесят Клер та Картер знову прибули на ту саму парковку біля скелястого узбережжя, де команда шоу збиралася перед стартом першої частини подорожі.

Над морем висіло легке серпанкове марево. Поверхня води ще здавалася майже сріблястою, а хвилі раз у раз розбивалися об підніжжя темних скель, розсипаючись білою піною. Сонце тільки-но піднімалося над горизонтом, і його перші промені ковзали по мокрому камінню, поступово забарвлюючи його в теплі золотаві відтінки.

Вітер був прохолодним, але свіжим. Він приносив із моря запах солоної води й змушував дерева та невисокі кущі, що росли вздовж дороги, тихо шелестіти листям.

Широкий асфальтований майданчик простягався вздовж узбережжя, а з одного боку його обмежував невисокий кам’яний бордюр, за яким починався стрімкий спуск до моря. На вільних місцях уже стояли кілька технічних автомобілів, фургони з обладнанням і автобус шоу.

Клер вийшла з машини й на кілька секунд затрималася, вдихаючи прохолодне ранкове повітря.

— А тут зранку надзвичайно приємно. — тихо сказала вона, дивлячись на море.

Картер, який саме зачиняв дверцята автомобіля, кинув погляд на горизонт.

— Ага. І вітряно.

Клер скоса подивилася на нього.

— Ти завжди такий оптимістичний?

— Я простоне виспався.

Клер ледь усміхнулася.

Біля автобуса вже кипіла робота.

Ведучий Алекс Грейсон, як завжди, був повністю зосереджений на своїй справі. Він стояв трохи осторонь, тримаючи в руках планшет із підготовленими замітками, перечитував текст і час від часу щось виправляв. Його губи беззвучно ворушилися, поки він проговорював окремі фрази, перевіряючи інтонацію.

Поруч оператори завершували підготовку камер. Хтось перевіряв акумулятори, хтось закріплював мікрофони, а техніки складали останні коробки з обладнанням у транспорт. Частину апаратури вже запакували для подальшого перевезення, тому майданчик поступово звільнявся від зайвих речей.

Незважаючи на ранню годину, ніхто не виглядав сонним. Команда працювала швидко й злагоджено, немов цей ранок був для них звичайною частиною робочого графіка.

Клер саме відходила від автомобіля, коли помітила знайому машину, що заїжджала на парковку. Вона навіть не потребувала пояснень, бо знала, що це були Роузі та Честер.

Автомобіль зупинився неподалік автобуса. Двері відчинилися, і першою вийшла Роузі. Вона, як завжди, виглядала так, наче навіть ранковий виїзд на зйомки був для неї черговою появою перед камерами. Вона поправила волосся, швидко оглянула майданчик і тільки після цього попрямувала вперед.

Честер вийшов слідом.

Їхні погляди майже одразу зустрілися з поглядом Клер. На обличчі Роузі з’явилася ледь помітна усмішка.

Клер подивилася на неї кілька секунд, а потім абсолютно демонстративно відвернулася.

Ні привітання, ні кивка, ні навіть формальної усмішки.

Вона просто зробила вигляд, що раптом знайшла щось надзвичайно цікаве на горизонті.

Картер, який стояв поруч, кілька секунд спостерігав за цим мовчки. Потім прикрив рот рукою, намагаючись стримати сміх.

— Серйозно? — тихо запитав він.

— Що? — невинно перепитала Клер, не повертаючи голови.

— Нічого.

— От і добре.

Картер усміхнувся ширше.

— Ти навіть не спробувала зробити вигляд, що не помітила їх.

Клер нарешті повернулася до нього.

— А навіщо? Я ж не хочу зіпсувати собі ранок.

— Дипломатія століття.

— Я економлю сили.

Картер тихо засміявся.

Клер ще раз кинула короткий погляд у бік Роузі та Честера.

Їй зовсім не хотілося мати з ними нічого спільного. Але зараз вони перебували на очах у камер, журналістів та мільйонів глядачів. Будь-яка зайва сварка могла бути перекручена, вирізана з контексту й перетворена на черговий скандал.

Тому найкращим рішенням було просто не вступати в контакт.

Роузі, схоже, теж зрозуміла натяк. Її усмішка на мить стала холоднішою, але вона нічого не сказала й разом із Честером попрямувала до автобуса.

За кілька хвилин усі учасники вже почали збиратися на майданчику. Оператори зайняли позиції. Червоний індикатор на головній камері загорівся. Пряма трансляція розпочалася.

Алекс Грейсон одразу змінив вираз обличчя. Робоча зосередженість поступилася місцем широкій телевізійній усмішці.

Камера плавно наблизилася.

— Доброго ранку, Маш! Я — Алекс Грейсон, і сьогодні ми разом із вами вирушаємо у найбільшу телевізійну мандрівку цього літа! Ласкаво просимо до другого епізоду тревелшоу «За горизонтами Live»!

Позаду нього камера відкрила глядачам дивовижний краєвид: безкрає море, високі скелі та сонце, що тільки-но здіймалося над горизонтом.