Таємниці в тобі.

Розділ 28. Замах на життя Амелії.

Наступного дня Клер вирішила нарешті вибратися до торгового центру.

Після останньої трансляції її новий спортивний костюм мав вигляд так, ніби пережив невелику техногенну катастрофу. На рукаві й штанині залишилися плями від олії, які, попри всі старання тітоньки Лі, так і не вдалося повністю відіпрати.

Клер кілька секунд розглядала річ, що висіла перед нею на вішаку, після чого зітхнула.

— Ну що ж. Ти прожив недовге, але насичене життя.

Костюм вирушив до кошика для білизни, а сама Клер вирішила купити новий.

Заодно вона запропонувала Ебігейл скласти їй компанію.

Після одруження дівчата ще не встигли нормально поспілкуватися наодинці. Ебігейл досі почувалася трохи невпевнено в новій родині, хоча поступово звикала до всіх.

Клер швидко зрозуміла, що з нею приємно ходити по магазинах.

Ебігейл була скромною, але зовсім не скутою. Вона не намагалася привернути до себе увагу, проте легко підтримувала будь-яку розмову, мала власну думку й не боялася її висловлювати.

— Мені здається, цей тобі більше пасує, — сказала Ебігейл, коли вони проходили повз магазин спортивного одягу.

Клер подивилася на запропонований костюм.

— Ти зараз серйозно?

— Так.

— А я думала, що ти скажеш: «Бери чорний, він практичніший».

Ебігейл усміхнулася.

— Чорний практичніший. Але цей гарніший.

Клер приклала костюм до себе.

— Мені подобається твоя логіка.

— Я іноді можу бути корисною.

— Тоді все. Відтепер ходиш зі мною по магазинах.

— Це було запрошення чи вирок?

— У нашій родині різниця невелика.

Ебігейл засміялася.

Вони провели в торговому центрі ще кілька годин. Купили спортивний костюм, кілька речей для Ебігейл, зайшли перекусити й навіть встигли обговорити майбутнє святкування, яке родина планувала після повернення Джозефа та Пенелопи із санаторію.

Коли вони нарешті вирушили до підземної парковки, обидві були навантажені пакетами. Клер йшла попереду, щось розповідаючи, а Ебігейл слухала її, час від часу відповідаючи.

На парковці було значно тихіше.

Висока стеля губилася в напівтемряві, лампи холодного світла відбивалися на капотах автомобілів, а десь далеко періодично лунав гул двигуна. Клер уже хотіла повернути до потрібного ряду, коли раптом зупинилася.

Попереду стояла Амелія, її оточувало кілька чоловіків.

Клер миттєво перестала усміхатися, вона швидко оцінила ситуацію.

Чоловіків було четверо, вони стояли надто близько до Амелії, перекриваючи їй шлях. Один спирався на автомобіль, другий тримав у руці металеву трубу, ще двоє стояли трохи осторонь, але так, щоб Амелія не могла просто пройти повз.

Їхня поведінка не залишала сумнівів у тому, що це не випадкова зустріч.

— Ну що, красуне, — протягнув один із них, — думала, якщо в тебе грошей більше, ніж у нормальних людей, то можеш робити все, що заманеться?

Амелія стояла спокійно. Лише її пальці трохи сильніше стиснули ремінець сумочки.

— Я не розумію, про що ви говорите.

— Не прикидайся.

— Ти образила не тих людей, — додав інший.

— Тепер доведеться подумати над своєю поведінкою.

— Може, пояснити їй простіше? — усміхнувся третій.

Його наступна репліка була настільки вульгарною, що Амелія на мить опустила погляд. Їй було страшно, це відчувалося навіть попри її спокійну поведінку.

Вона не робила різких рухів, не сперечалася, не намагалася образити їх у відповідь. Амелія чудово розуміла: будь-яка необережна фраза зараз могла лише погіршити ситуацію.

— Якщо я справді когось образила, — тихо сказала вона, — я можу розібратися з цим питанням пізніше.

— Ні, — чоловік зробив крок до неї. — Пізніше вже не вийде.

Клер уже встигла сховатися за найближчим автомобілем.

Вона різко потягнула Ебігейл за руку, змусивши її пригнутися.

— Тихо.

Ебігейл здивовано подивилася на неї.

— Що сталося?

Клер приклала палець до губ, а потім обережно визирнула з-за автомобіля й показала вперед.

Коли Ебігейл побачила Амелію, її очі одразу розширилися.

— Боже...

Вона вже хотіла піднятися, але Клер схопила її за руку.

— Ні.