Розділ 19. Їжа за власні старання.

Після завершення випробування учасників запросили до великої відкритої тераси, де вже стояли накриті столики. На кожному лежали лише ті страви, які команди чесно заробили своїми відповідями.

Клер із Картером отримали найбагатшу вечерю. Перед ними стояв великий овочевий салат із сиром фета та перепелиними яйцями, дві соковиті відбивні з яловичини, а трохи далі офіціант акуратно поставив полуничний чізкейк.

— Нарешті нормальна їжа, — задоволено промовив Картер, розрізаючи відбивну.

Їм навіть не довелося обирати місця. Організатори самі розсадили команди по терасі.

Так уже склалося, що просто навпроти Клер й Картера опинилися Роузі та Честер.

Перед ними стояли лише салат і відбивна.

Щойно всі взялися за вечерю, Роузі сумно подивилася на сусідній столик.

— Шкода, що ми не виграли чізкейк...

Честер усміхнувся.

— Наступного разу виграємо.

— Але цей виглядає таким смачним...

Вона майже не приховувала, що дивиться саме на десерт Клер.

— Полуничний... Мій улюблений.

— Я запам'ятаю, — одразу відповів Честер.

— Правда?

— Наступного разу зроблю все, щоб ми відповіли на всі питання правильно.

Роузі ніжно усміхнулася.

— Ти такий хороший...

Честер навіть трохи зашарівся.

— Для тебе варто постаратися.

Роузі відрізала шматочок відбивної.

Насупилася.

— Не знаю... Мені здається, твоя виглядає соковитішою.

— Хочеш?

Він без вагань підсунув їй свою тарілку.

— Та ні...

За секунду вона вже відрізала собі добрий шматок.

— Справді смачніша...

Честер лише всміхнувся.

— Їж.

— А ти?

— Мені достатньо.

— Ні... Я не можу все забрати...

Вона сказала це саме в той момент, коли поклала собі ще один шматок.

— Ти найкращий.

— Бо хочу, щоб ти була задоволена.

— Якби ще був чізкейк...

— Наступного разу він обов'язково буде.

— Обіцяєш?

— Обіцяю.

Клер мовчки їла салат.

Картер повільно пережовував відбивну.

Минуло ще кілька хвилин.

— Але я так хотіла солоденького.

— Добре... тоді я замовля для тебе найсмачніший, коли ми повернемося.

— Ти завжди знаєш, як мене заспокоїти...

Картер на кілька секунд заплющив очі.

Потім відкрив їх.

Повільно поклав виделку на край тарілки.

Клер краєм ока помітила цей знайомий вираз обличчя.

«Почалося...»

Картер трохи нахилився до неї. Не пошепки й не приховуючи своїх слів — просто сказав тихіше, ніж говорив зазвичай:

— А ти знала, що самка богомола відразу відкушує самцеві голову, а ось деякі самки людей не такі милосердні. Вони висмоктують мізки самцям поступово, надовго подовжуючи його муки.

На майданчику раптом запала тиша.

Навіть ті, хто сидів за сусідніми столиками, перестали їсти.

У прямому ефірі розділ коментарів спочатку вибухнув десятками знаків питання.

«???»

«Що він зараз сказав?»

«...»

За кілька секунд їх змінили смайлики, що реготали.

Клер на мить припинила жувати.

Неквапливо повернула голову до Картера, подивилася на нього кілька секунд. Потім просто закотила очі й спокійно продовжила вечеряти.

Картер насупився.

— Гей, ти чого це очі закочуєш?

Клер навіть не підняла голови, вона відрізала ще шматочок відбивної, і абсолютно незворушно відповіла:

— Мозком, курва, любуюся...

Картер упустив виделку, і вона голосно дзенькнула об тарілку.

Він із враженим виразом обличчя повільно перевів погляд... просто на її чоло. Наче справді намагався розгледіти той самий мозок.

Дві секунди стояла мертва тиша, а потім тераса буквально вибухнула сміхом.

Джек та Лео схопилися за живіт, намагаючись втрим ати сміх. Софія ледве не вдавилася салатом, поспіхом прикриваючи рот серветкою.

Алекс безсило відкинувся на спинку стільця, витираючи сльози від сміху.