Розділ 16. Знайомство з гостями.

Щойно всі зайняли свої місця, до салону автобуса піднявся ведучий. Камера відразу повернулася до нього.

— Друзі, найцікавіше лише починається! Наші шестеро постійних учасників уже готові вирушити в подорож. Але, як ми й обіцяли, у кожному епізоді до них приєднаються четверо спеціальних гостей.

Він загадково усміхнувся.

— Хто вони? Ми тримали це в секреті навіть від самих учасників. І вже за кілька хвилин вони дізнаються цю таємницю разом із вами, у прямому ефірі.

Автобус наповнився легким пожвавленням. Хтось із цікавістю поглядав у вікно, намагаючись першим помітити новоприбулих. Саме в цей момент смартфон Клер тихенько завібрував.

Вона опустила погляд.

Деміан: «Дивлюся ефір. Усе під контролем, не хвилюйся. Просто будь собою.»

На губах Клер з'явилася ледь помітна усмішка, вона швидко надрукувала відповідь: «То мені можна просто спати?»

Повідомлення майже одразу прочитали. Минуло кілька секунд.

Деміан: «Постарайся хоча б дванадцять годин побути активною. Решту дванадцять можеш спати.»

Клер тихенько пирхнула, і сама не помітила, як усміхнулася вже по-справжньому.

Поруч несподівано пролунав голос ведучого, він уже стояв біля її крісла з мікрофоном у руці.

— Молода пані Клер, у вас такий щасливий вираз обличчя. Невже нам щойно написав якийсь таємничий залицяльник?

У салоні одразу запала тиша, усі погляди повернулися до Клер. Та від несподіванки мало не підскочила. Вона поспіхом заблокувала екран смартфона й швидко сховала його до кишені.

— Та ні...

На мить вона замислилася.

— Просто... згадала одного дуже милого песика. От і посміхнулася.

Кілька людей тихо засміялися. Роузі не могла втратити таку нагоду, на її обличчі з'явилася тепла, майже сестринська усмішка.

— Не хвилюйтеся за мою сестру. Хоч вона й любить іноді відпочити в галасливій компанії, я впевнена, що вона ніколи не зробить нічого, через що довелося б червоніти. Тим більше не стане заводити сумнівні знайомства.

Фраза прозвучала надзвичайно м'яко, навіть турботливо. Але підтекст зрозуміли всі.

Картер миттєво насупився.

— Стулися!

У салоні запала тиша.

— Моя сестра ледве день без сну витримує. Вона із заходом сонця вже мріє про ліжко, а після опівночі спить так, ніби ведмідь у зимовій сплячці. Які ще сумнівні знайомства, які галасливі компанії?

У прямому ефірі прокотився легкий сміх. Клер почервоніла до кінчиків вух, Вона одразу штовхнула брата ліктем у бік.

— Сам стулися. Ти зараз хотів мені допомогти чи остаточно добити?

— Захищав, як умів.

— Я вже помітила...

Навіть ведучий не зміг стримати усмішки.

Честер уже відкрив рота, очевидно збираючись заступитися за Роузі, але саме в цю мить за вікнами автобуса одна за одною зупинилися відразу дві машини.

— Схоже... — швидко підхопив ведучий, переводячи увагу глядачів. — Наші перші запрошені гості вже прибули!

Усі погляди миттєво перемістилися до вікон автобуса.

Саме в цей момент до парковки з глухим риком двигуна плавно підкотив яскраво-червоний Ferrari 296 GTB. Низький спортивний автомобіль миттєво привернув до себе увагу всіх присутніх.

— Ого... — тихо присвиснув Лео.

Дверцята відчинилися. З машини неспішно вийшов високий молодий чоловік у темних сонцезахисних окулярах.

Біла лляна сорочка з недбало закоченими рукавами, світлі штани, дорогий годинник на зап'ясті та впевнена посмішка створювали образ людини, яка звикла бути в центрі уваги.

Габріель Гарсія. Відомий художник, чиї картини останніми роками продавалися за нечувані суми на міжнародних аукціонах.

Він навіть не поспішав зачиняти дверцята автомобіля. Спершу неквапливо зняв окуляри, поправив волосся й лише тоді озирнувся навколо, ніби оцінюючи публіку. На його губах з'явилася самовдоволена усмішка.

Саме цієї миті до автобуса підійшла ще одна гостя. Невисока дівчина з довгим каштановим волоссям, зібраним у низький хвіст. На ній була проста світло-блакитна літня сукня до колін, білі кеди та невеликий світлий рюкзак. В одній руці вона котила невелику валізу, а в іншій міцно стискала телефон.

Це була молода співачка Мія Росс. Вона трохи розгублено озиралася навколо, ніби боялася випадково піти не туди.

Габріель помітив її майже одразу. Його усмішка стала ще ширшою. Він навіть не став чекати, поки дівчина сама підійде до автобуса.

— Доброго ранку.

Мія трохи здригнулася від несподіванки.

— Ой... Доброго ранку.

— Габріель Гарсія.

Він простягнув руку.

— Мія Росс.

Вона несміливо відповіла на рукостискання.