Розділ 15. «За горизонтами Live»

Приблизно о п'ятій ранку...

Клер солодко спала у своєму м'якому ліжку, коли крізь сон почула тихе постукування у двері своєї кімнати. Вона навіть не поворухнулася, бо спати хотілося набагато більше, ніж відповідати комусь у таку рань.

Не дочекавшись відповіді, людина за дверима обережно зайшла до кімнати. Клер крізь сон почула неквапливі кроки, що поступово наближалися до ліжка.

На мить вона насторожилася, та майже відразу відкинула цю думку.

Вона ж у маєтку Евансів. До її кімнати могли зайти лише хтось із родини або тітонька Лі. Навіть прислузі суворо заборонялося входити до кімнат господарів без дозволу. Тому Клер навіть не розплющила очей. Було надто ліньки.

— Сестро... час вставати...

— Забирайся... Я хочу спати...

Її голос був настільки сонним, що останні слова майже розчинилися в подушці.

Прокидатися так рано вона ненавиділа ще з минулого життя. Тоді їй доводилося заводити мало не десяток будильників, щоб зрештою змусити себе вилізти з ліжка на ранкові зйомки.

Раптом вона відчула, як велика чоловіча рука схопила її за щиколотку, що ліниво виглядала з-під ковдри.

— Прокидайся, сонько. Нам пора на працю, — почувся сонний, але веселий голос Картера.

Клер різко здригнулася.

— А-а!

Лоскіт виявився сильнішим за сонливість. Вона миттєво смикнула ногою, різко сіла на ліжку й розплющила очі.

Волосся стирчало в усі боки, а повіки ще ледве піднімалися після сну. Кілька секунд вона мовчки дивилася на Картера, в її напівсонному погляді читалася абсолютно щира лють.

— Картер... пес би тобі бороду лизав! Якого біса ти до моїх ніг причепився? Говориш — то говори, а руки не розпускай!

Картер спочатку стримувався, дивлячись на її кумедний заспаний вигляд, але після цього бурчання вже не витримав.

— Ха-ха! Та годі тобі. Ти так говориш, ніби я до тебе тортури застосував.

Клер, як і раніше, сиділа абсолютно нерухомо. На її обличчі не здригнувся жоден м'яз.

— У Середньовіччі в'язнів допитували лоскотом гусячим пір'ям... Тож це теж можна вважати тортурами... Щоб ти знав...

Її рівний, абсолютно серйозний тон лише сильніше розсмішив Картера.

— Добре-добре. Як скажеш.

Він усміхнувся й легенько поплескав її по плечу.

— Але нам справді час збиратися. Не можна затримувати початок зйомок.

— До ефіру ще дві години...

— А до узбережжя ще майже година дороги.

Клер лише важко зітхнула. Схоже, уникнути раннього підйому сьогодні не вдасться.

— Ходімо.

Не даючи їй можливості знову впасти на подушку, Картер узяв сестру за руку, підняв із ліжка й майже силоміць підштовхнув до ванної кімнати.

— Прокинешся під холодною водою.

— Я тобі цього ще не пробачила...

— Потім помстишся.

— Обов'язково...

Картер лише засміявся й вийшов із кімнати збиратися сам.

Приблизно за пів години вони обоє вже були повністю готові до поїздки. У просторій кухні їх уже чекала тітонька Лі. На столі стояла невелика сумка-холодильник, до якої вона акуратно склала кілька свіжих сендвічів, два яблука, невеликі упаковки горіхів і по пляшці прохолодної води.

— Сніданок у вас, мабуть, буде вже на місці зйомок, але в дорозі голодними їхати не можна, — лагідно сказала вона, передаючи сумку Картеру.

— Дякую, тітонько Лі, — усміхнувся хлопець.

Жінка лише тепло кивнула, після чого підійшла до Клер. Та ще й досі виглядала так, ніби половина її душі залишилася спати в ліжку.

Тітонька Лі лагідно всміхнулася й непомітно засунула до кишені її легкої куртки кілька шоколадних батончиків.

— Це на той випадок, якщо між зйомками знову забудеш поїсти.

Клер опустила погляд на кишеню, а тоді тихенько усміхнулася.

— Дякую...

— І не віддавай усе Картеру. Я його знаю.

— Е-е! — обурено озвався той. — Чого це одразу мені?

— Бо саме ти в дитинстві постійно крав солодощі сестри.

— То було давно!

— А звички, здається, залишилися.

Клер тихо пирхнула, а Картер лише безпорадно похитав головою.

У будинку ще панувала ранкова тиша.

Попрощавшись із тітонькою Лі, вони вийшли надвір. Сонце тільки починало освітлювати подвір'я маєтку, а свіже ранкове повітря остаточно проганяло залишки сну.

Поглянувши на годинник, Клер помітила, що вже шоста тридцять. За п'ятнадцять хвилин вони мали прибути до місця збору.

У сценарії це шоу описувалося лише побіжно. Саме тут головна героїня Роузі мала ще більше зблизитися з одним із найвідданіших прихильників — актором Честером Еллісом.