Розділ 7. Деміан Роуен.

Сьогодні Клер приїхала до LUMIÈRE Entertainment сама. Точніше — без Амелії поруч.

І це відчувалося набагато сильніше, ніж вона очікувала.

Щойно дівчина зайшла до головного холу компанії, як одразу знову почала ловити на собі погляди працівників, стажерів та артистів. Учора поруч із нею була Амелія, тому більшість людей просто захоплено розглядали двох рудих красунь. Але сьогодні атмосфера стала трохи іншою.

Тепер до цікавості додалося обговорення. Хтось дивився із захопленням. Хтось — із заздрістю. А дехто навіть із відвертим скепсисом.

Адже новина про те, що Клер Еванс може приєднатися до LUMIÈRE Entertainment, уже встигла розлетітися соцмережами.

І хоча більшість реакцій були позитивними, у такій великій компанії завжди знаходилися люди, яким не подобалася поява “новенької”, що отримала стільки уваги ще до офіційного дебюту.

Клер виршила не звертати уваги. Вона впевнено пройшла через хол, хоча всередині все ж трохи нервувала.

Піднявшись на верхній поверх, Клер попрямувала до приймальні директорки.

Щойно двері ліфта відчинилися, її зустріла звична стримана атмосфера адміністративного поверху: світлі стіни, дорогий мінімалістичний дизайн, великі картини в сучасному стилі та майже ідеальна тиша.

У приймальні за своїм столом уже сиділа місіс Брукс.

Секретарка Амелії, як завжди, виглядала бездоганно. Темно-синій діловий костюм, акуратно вкладене волосся, легкий макіяж і та сама професійна доброзичлива усмішка, за якою ховалася залізна дисципліна.

Вона була однією з тих людей, які тримають на собі половину роботи великої компанії, але при цьому завжди виглядають спокійними.

Побачивши Клер, місіс Брукс одразу підвелася.

— Вітаю, міс Еванс. Прошу, проходьте до кабінету. Директорка Еванс уже чекає на вас.

Клер тепло усміхнулася.

— Доброго ранку, місіс Брукс. Приємно бачити вас у гарному настрої.

Жінка ледь помітно засміялася.

— О, дякую. Сьогодні справді гарний день.

Після короткого обміну привітаннями Клер пройшла до кабінету Амелії.

Великий просторий кабінет уже встиг стати для неї майже знайомим. Панорамні вікна заливали кімнату ранковим світлом, а за склом відкривався розкішний краєвид на місто.

Амелія сиділа за столом і щось швидко друкувала на планшеті, але, помітивши Клер, одразу відклала роботу.

— Доброго ранку, — усміхнулася вона. — Як настрій? Готова до роботи?

Клер театрально видихнула й повільно підійшла ближче.

— Так… хоча моє ліжко сьогодні відмовлялося мене відпускати. Але я все ж мужньо витримала це випробування й покинула його.

Амелія тихо засміялася.

— Неймовірна сила волі.

— Я теж так вважаю.

Вона жестом запросила Клер сісти, і вони обидві розташувалися на дивані в зоні відпочинку. Через кілька хвилин місіс Брукс принесла їм свіжу каву.

Тонкий аромат обсмажених зерен одразу наповнив кабінет. Клер із явним задоволенням обхопила чашку руками й зробила перший ковток.

— Ммм… тепер я офіційно жива.

Амелія лише похитала головою, дивлячись на її драматичну реакцію.

Кілька секунд вони просто спокійно пили каву, насолоджуючись короткою ранковою тишею.

Потім Клер усе ж не витримала:

— То які в мене плани сьогодні?

Амелія поставила чашку на стіл і з легким інтересом подивилася на молодшу сестру.

— Для початку я обрала тобі менеджера.

Клер одразу напружилася.

— Уже?..

— І не просто менеджера, — продовжила Амелія. — А одного з найкращих у компанії.

Після історії з Лукасом Рідом вона тепер ставилася до цього питання значно серйозніше. Амелія чудово розуміла, наскільки сильно кар’єра артиста залежить від людини, яка стоїть поруч із ним щодня. Тому цього разу вона особисто перебрала кандидатів.

— Він справжній професіонал, — спокійно сказала вона. — І можеш бути впевнена: цей чоловік ніколи не дозволить комусь образити своїх підопічних або скористатися ними.

На останніх словах її голос став трохи холоднішим.

Клер одразу зрозуміла, що Амелія все ще думає про Ріда. І це навіть трохи заспокоювало. Принаймні тепер сестра точно буде уважнішою до людей у своїй компанії.

Але разом із цим Клер почала хвилюватися ще сильніше. Її буквально розпирало від цікавості.

Кого ж саме для неї обрала Амелія?..

Раптом у двері кабінету тихо постукали.

— Заходьте, — спокійно промовила Амелія.

Двері відчинилися, і до кабінету зайшов чоловік.

Клер машинально підняла погляд… і на кілька секунд справді зависла.