Розділ 4. Ще один підозрюваний.

Атмосфера була теплою й невимушеною: м’який сміх старших, легкий гул розмов і тонкі аромати сніданку створювали відчуття справжнього домашнього затишку. Сонячне світло ковзало по поверхні великого дерев’яного столу, відбиваючись у білому фарфорі, і робило цей ранок особливо спокійним, майже затишно-ідеальним.

Клер повільно підняла чашку, вдихнула заспокійливий аромат трав’яного чаю і зробила маленький ковток. Тепло розлилося по тілу, і на мить вона дозволила собі розслабитися.

Вона зловила себе на думці, що вперше за довгий час відчуває себе частиною родини.

«Тут справді дбають про кожного… не змушують підлаштовуватись, а приймають.»

Поступово розмова природно перейшла на роботу, Генрі, не відриваючись від склянки з соком, спокійно заговорив:

— Ми вчора отримали оновлені дані по EGT. Деякі показники виглядають… занадто оптимістично.

— Я теж це помітив, — відповів Джеймс, трохи нахилившись уперед. — Особливо по нових контрактах. Там або помилка… або щось гірше.

Клер слухала уважно, і саме в цей момент у її свідомості, як холодний відгомін майбутнього, почали виринати події, які ще не сталися — але могли.

«Evans Global Tech Corporation. Компанія, що виглядала стабільною, сильною, перспективною, зовсім скоро перетвориться на справжні руїни... За сценарієм усе почнеться з дрібниць… Непомітні неточності в документах, люди, яким занадто швидко довірилися, контракти, які виглядають вигідними… але насправді були пасткою... Головний секретар із самого початку був підступним заздрісником. Його давно вже підкупив Ітан Джексон, мій любий прийомний брат... Що ж, він головний герой, тому зрозуміло, що все дається йому легко, а всі його злочини просто сходять йому з рук...»

Клер опустила погляд та відкусила шматочок пирога.

«Перший удар — це фінансові втрати, які спробують приховати. Другий — витік інформації. Секретар передасть таємний проєкт нового електромобіля з посиленою системою безпеки Ітанові. І тоді вже не врятує ні досвід дядька Генрі, ні розрахунок Джеймса. В EGT почнуться перевірки. Скандали з плагіатом... ЗМІ почнуть звинувачувати саме Евансів. Репутація компанії сипатиметься буквально на очах. Партнери відмовлятимуться від співпраці, угоди розриватимуться одна за одною. Те, що будувалося роками, зруйнується за лічені тижні. А Ітан… просто опиниться в потрібний час у потрібному місці. Його компанія раптом представить схожий проєкт. Трохи швидше, ніж офіційно планувалося. Наче це було випадковістю.»

Дівчина знову зітхнула та запила смачний десерт чаєм.

«Суд буде лише формальністю. Усі докази дивним чином будуть проти дядька Генрі. Усі документи — з його підписом, усі рішення — нібито його. Тому вирок буде неминучим... В’язниця... Компанія не витримає. Щоб покрити збитки та штрафи, доведеться продавати акції, втрачати контроль, поступатися всім, чим тільки можна. Але навіть цього виявиться недостатньо. Крах буде повним...»

І тоді Клер усвідомила найгірше. Вона пам’ятала це все до деталей. Знала, де саме все почнеться, як розвиватиметься, чим закінчиться. І водночас… вона нічого не могла зробити.

Не тому, що не хотіла, а тому, що це не була її роль.

«І що я скажу?» — гірко подумала вона. — «У вас у компанії є людина, яка вас зрадить? Перевірте всіх?»

Це звучало навіть у її голові абсурдно. Вона не працювала там. Не мала жодної влади. Жодного доступу. Жодного права втручатися у внутрішні справи великої компанії. І навіть якби спробувала — хто б її послухав?

Клер повільно видихнула.

«Ні. Лізти туди — безглуздо.»

Вона не зможе зупинити все одразу. Не зможе врятувати всіх. І точно не таким способом. Але… вона може хоча б попередити.

Клер підняла погляд, ніби повертаючись у реальність, і спокійно, майже між іншим, запитала:

— До речі, ви співпрацюєте з J-Motors?

Дідусь насупився й одразу заперечив:

— Це компанія твого нікчемного батька, чого б це ми з ним співпрацювали?! Не доросла вона ще до нашого рівня!

— Чому ти про це раптом подумала? — підозріло запитав Джеймс.

— На днях я обідала в одному ресторані на околиці міста. Там я бачила вашого головного секретаря разом з Ітаном. Вони переглядали якісь папери та говорили щось про проєкт нового електромобіля, щось про посилену систему безпеки, терміни подачі й таке інше...

Клер щойно вигадала це, спираючись на описану зустріч у сценарії. Вона хотіла якось підштовхнути старших провести розслідування в компанії та звільнити секретаря. Адже вона щойно приєдналася до цієї хорошої родини, і буде шкода втрачати таке хороше, комфортне життя.

Після її слів у повітрі застигла тиша.

Джеймс і Генрі переглянулися, у їхніх очах з’явилося те, чого не було раніше. Напруга, сумніви... підозри...

А якщо це правда?..

Але жоден із них цього не показав.

Клер продовжила свій сніданок, ніби не помічаючи зміни їхнього настрою. Це було все, що вона могла сказати, і, можливо, все, що вони були готові почути.

— Клер, — м’яко озвався дідусь.