Розділ 26. Життя бере своє

Розділ 26. Життя бере своє
Минали роки. Час у горах тягнувся повільно, перетворюючи дні на тижні. Вони жили тихо, намагаючись не порушувати встановленого порядку. Донька Сара Тамар зі своєю сім’єю остаточно влаштувалася, і Магдалина бачила їх усе рідше, радіючи, що вони мають своє, спокійне життя. Сара Калі, як і раніше, була опорою: вона так само йшла до народу Ромен, приносячи новини та засоби для існування, і так само поверталася, щоб наповнити їхню печеру теплом і турботою.
Але роки та нескінченні випробування почали брати своє. Магдалина все частіше відчувала, що сили залишають її. Руки, які ісписали стільки сувоїв, почали тремтіти, а тіло все частіше відгукувалося тягучим болем. В один момент, коли Сари Калі не було поруч — вона саме поїхала в табір у справах — Магдалина відчула, що її час добігає кінця. Зібравши всі залишки сил, вона потягнулася до своїх записів, намагаючись встигнути передати все те потаємне, що ще залишалося в пам'яті.
Коли Калі повернулася до їхньої печери, вона побачила, що Магдалина тихо лежить на своєму ложі. Спочатку Калі подумала, що та просто спить, втомившись від праці. Вона підійшла ближче, щоб не розбудити, але, повернувшись до неї, зрозуміла — Магдалина пішла у вічний сон. Її обличчя було спокійним, ніби вона нарешті знайшла той мир, до якого прагнула все життя.
Калі негайно сповістила доньку. Згідно зі звичаями, як і належало іудейці, Магдалину потрібно було поховати у скелі. Вони зібралися разом, щоб провести всі необхідні обряди та віддати останню шану тій, хто була їм такою дорогою. Коли все було виконано, вони поховали її там же, у глибині їхньої печери, і запечатали вхід до цієї скелі назавжди, перетворивши її на вічне пристанище для її душі та її таємниць.
> Все, що ви прочитали вище, є лише циганською легендою, яка передавалася нашими предками з вуст у вуста біля багать. Я не претендую на церковні канони чи офіційну історичну правду. Усі персонажі та події є художнім втіленням народних переказів; будь-які збіги з реальними історичними фактами, судовими процесами чи особистостями є випадковими та не мають на меті спотворити визнану історію.
> 
Від автора:
Якщо вам подобається, буду рада і вдячна будь-якому коментарю та будь-якій вашій реакції. Вам це нічого не коштує, а для мене це дуже важливо — так я буду знати, чи варто мені продовжувати писати для вас цю розповідь.