Глава 20: Массілія. Шлях Мудрості

Життя в скелях Оппідум Ра підійшло до своєї межі. Сара росла, і її розум вимагав того, що належало їй за правом народження. Магдалина та Сара-старша розуміли: донька такого величного та могутнього роду не може залишатися без найглибшої освіти. Її походження за кров’ю зобов’язувало її володіти всіма знаннями світу, адже вона була спадкоємицею давньої та мудрої династії. Вона мала стати найосвіченішою, бо такою була її природа і її право як носія сакральної крові.
Підготовка до нового життя почалася задовго до переїзду. Магдалина та Марія, використовуючи свої таємні канали та давні зв’язки, зуміли знайти вихід на своїх наближених людей у Массілії. Це були віддані кола, які чекали на знак, щоб допомогти. Саме ці довірені особи взяли на себе влаштування їхнього побуту: вони знайшли гідне, благородне житло у престижному кварталі та забезпечили надійну оплату навчання Сари у найкращих майстрів міста.
Шляхи родини розділилися. Дві старі Марії — сестри матері — вирішили залишитися в тиші своїх печер на узбережжі, обравши шлях молитви. Але Магдалина та Сара-старша, спираючись на підтримку своїх наближених, вирушили до міста.
Це було повернення до величі. Щоби Сара отримала доступ до найвищої науки, Сара-старша прийняла образ знатної єгиптянки. Завдяки ресурсам, зібраним вірними людьми та підкріпленим допомогою народу Ромен, який шанував свою майбутню Сулані, дівчинка увійшла у світ знань не як мандрівниця, а як пані високого польоту.
Сара більше не жила в пилу доріг. Для неї почалося життя, гідне її крові — серед книг, тиші та вчених бесід. Під прикриттям легенди про «доньку єгипетської пані» Сара-старша відкрила перед нею двері до найкращих учителів філософії, права та лікування. За це навчання платили щедро — золотом, майстерними прикрасами та відданістю тих, хто визнавав гідність її роду. Вона вбирала науки як свою законну спадщину, готуючись до того дня, коли її мудрість стане незаперечним доказом величі її походження. Дитинство в печерах закінчилося, поступившись місцем рокам формування майбутньої Сулані, чий інтелект мав стати щитом і гордістю її народу.
Все, що ви прочитали вище, є лише цыганською легендою, яка передавалася нашими предками з уста в уста у вогнищ. Я не претендую на церковні канони чи офіційну історичну правду. Усі персонажі та події є художнім втіленням народних переказів; будь-які збіги з реальними історичними фактами, судовими процесами чи особистостями випадкові та не мають на меті спотворити визнану історію.