Глава 14: Життя серед чужих берегів

Глава 14: Життя серед чужих берегів
Коли перші дні після прибуття пройшли і страх відкритого моря змінився тривогою за майбутнє, почався їхній довгий побут у землях Галлії. Це був суворий і пістрявий край. На узбережжі правили лігури — похмурі рибалки та мисливці, які знали кожен секретний прохід у солених болотах Камаргу. Чуть далі вглиб материка стояли поселення вольків-арекоміків — гордих галльських воїнів, які займалися скотарством і торгівлею.
Життя тут кипіло: галли гнали стада, грецькі купці возили олію та вина, а над усіма ними величалися римські гарнізони. Римляни будували свої фортеці та акведуки, насаджуючи свої закони. Вони були окупантами, і саме від них виходила найбільша небезпека для Магдалини та Матері Марії.
Сара розуміла: щоб прогодувати Матір і вагітну Магдалину, захованих у печері біля колодязя, і при цьому не виказати їхнє місцезнаходження, їй потрібно було стати «невидимкою». Вона почала промишляти тим, що наймалася на найчорнішу роботу. Вона свідомо обрала роль «єгипетської чужоземки» — прийшлої без роду та племені. Вона не йшла до місцевих галлів, які самі жили в злиднях і могли виявити зайву цікавість. Сара мітила в будинки римських чиновників та офіцерів.
Поки ті займалися своїми справами, вона прислужувала їм: мила підлогу, чистила вогнища, прала білизну. Римляни, які вважали себе господарями світу, не бачили в ній загрози. Для них вона була лише дешевою робочою силою, яка не має значення.
Але саме там, у римських віллах, Сара дізнавалася про все. Вона слухала розмови за столом, бачила, які патрулі виходять на узбережжя, і знала, які накази приходять із самого Риму. Кожна мідна монета, зароблена нею, і кожен шматок хліба були прикриттям для її головної місії — розвідки. Вона була «вухами» печери біля колодязя. Завдяки її праці Магдалина могла спокійно виношувати дитя, а Матір Марія — молитися в тиші, знаючи, що Сара дізнається про будь-яку біду задовго до того, як ворог постукає в їхню скелю.
Все, що ви прочитали вище, є лише циганською легендою, яка передавалася нашими предками з уст в уста у кострових багать. Я не претендую на церковні канони чи офіційну історичну правду. Всі персонажі та події є художнім втіленням народних переказів; будь-які збіги з реальними історичними фактами, судовими процесами чи особистостями випадкові і не мають на меті спотворити визнану історію.
🌹 Буду рада будь-якому зворотному зв'язку мого читача