Глава 13: Сховище в Серці Землі

Глава 13: Сховище в Серці Землі
Зустріч з Родом
Коли човен торкнувся берегів Галлії в Оппідум Ра, Сара не стала чекати милості від чужинців. Вона знала, що їхній порятунок — у тиші та у своїх людях. Одразу після причалу вона знайшла циганську громаду. Рома прийняли біженок не як мандрівниць, а як священну ношу. Мати Марія та Магдалина миттєво влилися в ритм табору, розчинившись серед сотень таких самих облич, ставши невидимими для шпигунів Юдеї та варти Риму.
Таємне сховище
Саме циганський табір знайшов для них ідеальне місце, яке стало їхньою першою фортецею на новій землі. Це була печера, що глибоко йшла в скелю, над якою через століття люди зведуть базиліку Сент-Марі-де-ла-Мер. Але тоді це було просто таємне лігво, приховане від очей законом мовчання Рома.
Колодязь життя
Найважливішим у цій печері був колодязь. Сара та табір обрали це місце не випадково. Магдалина була вагітна, і їй, як і літній Матері Марії, були потрібні особливі умови, які неможливо було знайти в постійних переходах. Колодязь усередині печери давав їм усе: чисту воду для пиття, можливість обмивання і, головне, повну автономність. Їм не можна було часто виходити на світло — кожен вихід до загального джерела міг стати останнім. Завдяки колодязю жінки могли тижнями не залишати печеру, залишаючись у повній безпеці, поки Сара під виглядом простої служниці йшла за їжею та звістками. Ця печера з її живою водою стала колискою, де під охороною Сари та циганських багать оберігалося майбутнє великого Роду.
Все, що ви прочитали вище, є лише циганською легендою, яка передавалася нашими предками з уст в уста у кострових багать. Я не претендую на церковні канони чи офіційну історичну правду. Всі персонажі та події є художнім втіленням народних переказів; будь-які збіги з реальними історичними фактами, судовими процесами чи особистостями випадкові і не мають на меті спотворити визнану історію.
🌹 Буду рада будь-якому зворотному зв'язку мого читача