Розділ: Весілля в Кані. Музика, що супроводжувала Диво

ЧАСТИНА ДРУГА: ЕПОХА СВІТЛА ТА ПОЧАТОК НОВОЇ ІСТОРІЇ
> ВІД АВТОРА:
> Коли пил єгипетських доріг нарешті осів на наших сандаліях, перед нами відкрився зовсім інший світ. Ми, народ Ромен, прийшли на ці землі не просто як мандрівники, а як народ, чия доля мала назавжди переплестися з великою історією людства. Позаду залишилися часи поневірянь у чужих краях, а попереду чекав час, коли небо почало говорити з землею. Це був початок нашої Нової Історії — час світла, про який ми раніше лише мріяли.
> 
Розділ: Весілля в Кані. Музика, що супроводжувала Диво
Намети нашого народу стояли серед квітучих пагорбів Галілеї. У ті часи нас знали всюди: де була потрібна справжня радість та музика, що лікує душу, кликали саме нас. Тож коли в одному селищі готували велике весілля, ніхто не здивувався, що головними музикантами запросили народ Ромен. Але того дня ми були не лише на сцені — частина наших людей сиділа за святковими столами як почесні гості, розділяючи хліб і радість із господарями.
Свято було гучним, сміх переплітався зі звуками наших скрипок. Проте в самий розпал веселощів повітря раптом сповнилося тривогою. Господарі зніяковіли, бо вино в глеках почало закінчуватися. Для дому, що приймає гостей, це був великий сором перед усіма присутніми.
Мати учителя першою помітила це сум’яття. Вона підійшла до свого Сина і тихо, але з глибокою надією в голосі, промовила:
— Сину мій, подивись, у них зовсім не лишилося вина. Свято може згаснути, а господарі — зазнати неслави.
Наші музиканти, що завжди тонко відчувають найменші зміни настрою, на мить стишили гру. Смички ледь торкалися струн, ніби затамувавши подих разом із усім світом в очікуванні чогось неминучого. І тоді ми побачили те, про що наші предки досі розповідають біля нічних багать.
Учитель наказав слугам наповнити величезні кам’яні посудини звичайною водою для вмивання. І в ту ж мить сталося перше велике Чудо цієї нової епохи. Вода в його руках перетворилася на вино — таке густе, ароматне та світле, якого не бачив жоден господар у цих краях. Його стало так багато, що здавалося — бери та розливай його ручаями, воно ніколи не скінчиться!
Ми, народ Ромен, бачили це на власні очі. Коли гості піднесли чаші до губ, наші скрипки зазвучали з небаченою раніше силою. Ми грали славу не просто святу, а Тому, Хто своєю волею перетворив нужду на достаток, а смуток — на безмежну радість. Так, у променях цього дива, починалася наша нова історія на цій святій землі.
> Все, що ви прочитали вище, є лише цыганською легендою, яка передавалася нашими предками з вуст у вуста біля багать. Я не претендую на церковні канони чи офіційну історичну правду. Усі персонажі та події є художнім втіленням народних переказів; будь-які збіги з реальними історичними фактами, судовими процесами чи постатями є випадковими і не мають на меті спотворити визнану історію.
> 
Шановні читачі! Якщо вам заходить мій контент, будь ласка, ставте оцінки та пишіть коментарі. Ваша підтримка та відгуки дуже важливі для мене як для автора!