Пролог

Свічка, яка стояла на столі, лише трохи освітлювала навколишній простір. Але для дівчини, що сиділа на ліжку це не мало значення. Маленька кімнатка в якій було в наявності лише ліжко та стіл довгий час була її в'язницею. В ній не було вікон і єдиним джерелом світла слугувала свічка. Дівчина давно втратила лік часу та надію на те, що їй пощастить залишити ув'язнення. Притиснувши коліна до грудей та схиливши на них голову, згадувала своє недовге життя.

Двері, натужно рипнувши, відчинилися, вириваючи полонянку з роздумів. До кімнати увійшли троє чоловіків.

- Ти знаєш, що повинна зробити - промовив старший з них, звертаючись до дівчини.

- Але я не хочу - заперечила полонянка, скочивши на ноги й займаючи оборонну позицію.

- Касія, у тебе немає вибору. Підкорися своєї долі. Все давно вирішено – наполягав чоловік, підходячи впритул.

- Хто так вирішив? Хто має право вирішувати? Ви – вигукувала дівчина, здригаючись усім тілом, як осиковий лист на вітри. – Хто дав вам право вирішувати кому жити, а кому померти?

- Такі, як ти не повинні жити, занадто велика загроза.

- Як ви можете так говорити. Я нікому не зробила нічого поганого. – Касія все, ще плекала надію на співчуття та порятунок. Але з кожним словом її тюремника надія танула.

- Ти не контролюєш себе  та несеш загрозу. Ми це все вже обговорювали й ти прийняла доводи, навіщо повертатися до цього знову.

- Випий –другий чоловік який весь час лише мовчки спостерігав за тим, що відбувається, простягнув склянку, наповнену рідиною.

– Ти нічого не відчуєш – промовив тихіше й поставив посудину на стіл.

- Ми повернемося –сказав старший, розвертаючись до дверей.

Незабаром кімната спорожніла. Двері за відвідувачами закрилася, немов їх тут і не було, якби не посудина, що залишився на столі.

Касія втомлено видихнула, втративши весь свій запал та сіла на ліжко.

- Що ж мені робити? –прошепотіла в тишу. – Чому так несправедливо? Чому всі відвернулися від мене?

Занурившись у свої думки, дівчина дивилася на посудину залишену її катами. Секунди складалися у хвилини, а хвилини в години. Важко сказати, скільки минуло часу. Раптом Касія вийшла із заціпеніння, взяла посудину в тремтячі руки та не даючи собі можливості засумніватися в правильності рішення, випила весь її вміст.