Глава 17 Брама

Глава 17 Брама

- Наше обладнання знищено. Не розумію як, та воно усе розібрано на частини, на ньому сліди від зубів. Пояснення одне, його їли, можливо ці паразити всеїдні, чи вони харчуються кремнієм. - доповідав Аріф

- І? Підводь принцесу, та активуйте усе, вона головний ключ, то не тягни час. - кинув Добриня, що сидів на сходах, під Брамою.

Йому геть було байдуже, на те, що сталося з обладнанням факірів, котре ті залишили тут. Можливо через те, що він не бачив його, та воно лежало грудою брухту, під цими дивними пультами керування. Та це все було неважливо, кількість жовтих бджіл в приміщені зростала. Зараз, він упіймав одного з них, та уважно розглядав. Дуже схоже на бджолу, от тільки крила світилися і з них, сипався пилок, котрий ставав чорним піском, як розчавити істоту. Однак, головне це те, що він геть не міг контролювати цю істоту, вона наче була не справжня, повністю з енергії. Твердої енергії. Він вже бачив таке, та тоді, зміг розібратися, зараз же це не покоїло його.

- Головне відкрити Браму, інше мене не хвилює. Виконуй свою частину! - додав Добриня, роздмухуючи пил.

Він встав та торкнувся Єлизовети Тіч, що стояла біля нього. На диво, він трохи похитнувся. Як тільки він торкався її, бджоли віддалялися і починали шуміти.

- Тоді сюди... - Аріф, вказав рукою, до пульта керування зліва.

- Ходімо дитя, твій зоряний час настав. - звернувся Добриня до дівчини.

Вони пройшли кроків п’ять, як пульт керування зреагував. Дивні сфери, засвітилися жовтим а бджоли, ті вогники, полетіли до них. Факіри, відійшли в бік, задля безпеки.

- Потрібно покласти руки на сфери. Далі, ми отримає контроль над малою Брамою, та зможемо відкрити її, по вже відміченим в пам’яті координатам. Для повного доступу, потрібен другий ключ. - сказав Аріф.

- Донна Тіч, клади руки на сфери контролю, - наказав Добриня.

Дівчина слухняно пішла до сфер,зробила потрібні кроки та зупинилася.

- Поклади руки, - мовив Добриня.

Аріф, так і продовжив стояти біля неї, геть не рухаючись.

Тіч, підняла руки та зупинилася. Руки почало трясти а обличчя, скривила гримаса болю та люті.

- Пручається. Та це, не надовго. Дай їй ще дурману, раз може пручатися.

- Пане, це небезпечно. Захист може помітити...

Повітря навколо її рук, почало викривлятися, та їх, почало тягнути до сфер. Обличчя дівчини почало червоніти, та покриватися потом. З очей, що почали золотіти повністю, текли сльози. Та в її очах, навколо рук, були легкі фіолетові вихори з тонких ниток, що тягнулися від Добрині.

Тут треба сказати, що увесь час, з моменту як її силою нагодували, вона була підконтрольна. Синтетична вода, робить людей покірними, навіть не розуміючи, що роблять а будуть виконувати. Та з якогось моменту, її розум зумів звільнитися. Це не добре і не погано, важко пояснити, що вона почала відчувати. Бачила усе, що роблять і чула, що їй наказують та про що, розмовляють навколо. Їх було мало, та все одно, вона чула.

Можу це описати як і з телепатичним контролем. В твою свідомість, влізли без запрошення та вихопили кермо, викидаючи тебе на заднє сидіння. Розум, починає виконувати усі накази, та навіть якщо, ви зможете це все бачити, тіло буде виконувати накази, адже вас відрізано від керування. З цим дурманом це працює десь так, та я багато не знаю про нього, тому і не можу сказати.

Можу лише сказати, що Єлизавета, бачили ці нитки всюди. До факірів, йшли по декілька таких ниток, котрі заходили їм прямо в голову. Навіть до Аріфа, йшли нитки, врізаючись в його голову. Вона навіть змогла бачити, якесь сяйво навколо людей, котре нитки безжально пробивали. У Аріфа, це сяйво, було геть маленьким та тьмяним і лише навколо голови. У Добрині, його геть не було, лише фіолетовий туман, що розходилася від його голови, перетікаючи в ці нитки. У солдатів, геть не було ніякого сяйва чи димки, лише нитки, що пронизували їх тіла, наче маріонеток.

А от, ці бджоли літали повільно і Єлизавета, бачила їх в повній красі. Коли вони торкалися нитки, вона тремтіла, наче намагаючись зламатися.

Як дівчина не пручалася а псіонічну силу, їй було не здолати. Руки лягли на сфери і в цю ж мить, бджоли, почали загрозливо дзижчати. Сфери блимнули, та прийняли генетичний відбиток, легко вколовши шкіру. Система активізувалася, засвітилися монітори, показуючи усі параметри комплексу. Факіри швидко кинулися перехоплювати управління.

- Навіщо ви це зробили! - закричав Аріф.

Добриня зробив жест руками і той замовк.

Єлизавета, заклякла. Хоч розум і звільнився, та тіло, їй не підкорювалося.

- Я же казав, що твій розум гарний. Такий сильний, дисциплінований та має секрет. Довго не міг зрозуміти, що це таке та трохи покопирсавшись в твоїй голові, збагнув. У тебе, є захищені сховища, завдяки котрим, ти можеш ховати свої думки та інформацію. Доп-процесор, та старий добрий твердий банк пам’яті.

- Така конструкція цього тіла, задля безпеки інформації. Та зараз, проблема з тим, що через ваші сили, активувався захист. Тільки питання часу, коли вони прокинуться, та прийдуть по нас,  - відповів Аріф.

- Знаю, та це треба було зробити. Я звик робити те, що потрібно, задля блага більшості. Добре, що не треба пояснювати, ти прекрасно пам’ятаєш, усе, що зробив Протекторат, щоб людство стало великим і галактика, боялася дивитися у наш бік.Тож, у тебе була дивна інформація, яку, ти не хотів мені казати.