Глава 14 Питання

Глава 14 Питання

Едвард, відчинив каюту капітана своїм ключем. Притулив голу ліву руку, ввів комбінацію та накреслив медальйоном, фігуру тюльпана в повітрі. Тільки після цього, двері були розблоковані, хоча, міг попросити Тюльпан, відкрити йому двері, та краще не злити дракона. Більше ніхто, на кораблі, не мав такого доступу. Тільки старпом та капітан, могли відкрити будь-які двері, ще звісно Лок, бо він колись був старпомом. Ну і звісно Лаура, та вона лікар, тому їй потрібно санкціювати статус небезпеки життя екіпажа. До-речі, Локу теж, треба санкціювати, щось подібне, інакше, нічого не відкриється.

Став у проході, адже його здивувало, що книги з полиці, лежали розкидані по підлозі. Щось вдарило його у спину і довелося увійти в середину, розвернутися, та схопити його. Двері, зачинилися за ними обома, як Едвард, втягнув Ельвіру в середину, схопивши за руки.

- Елі, навіщо сюди прийшла? - здивовано питав Ед, відпускаючи її.

Його руки, повільно сповзали по ній, та не поспішали забиратися.

- Я маю йти з вами! Чого, ти не хочеш мене брати з собою! - сильно заявила Ельвіра.

- Лише в цьому справа?

- Так! Я одна з кращих Факірів! Знаю усі мови програмування, знаю усі відомі нам технології, можу відремонтувати будь-яку технології! Механізми підкорюються моєму розуму, і що би, там не було, Я знаю, що зможу в ньому розібратися!

Едвард трохи стиснув свої руки на її талії.

- Впевнений, що зможеш. Та послухай, мені відомі, лише базові знання комп’ютерів, машин, медицини, та більшості технологій. Лише з цього, можу зробити висновок, що раз тебе відключили. Імпланти не працюють, ти більше не можеш, пускати свої магічні блискавки з пальців. Ти більше не могутня Відьма, тепер ти людина і тобі, там буде небезпечно. Лише через те, що я впевнений, що там буде пальба і... - Едвард опустив очі. - І, я не знаю чи ми підемо далі, як врятуємо капітана. Це не наша війна, лише битва, в котру, нас втягнули силою і нам, потрібно лише повернути свою людину.

Едвард сказав їй усю правду, що думав, коли обіцяв допомогу Лавру. У кожного були свої цілі, кожен, не розповідав правду, тримаючи свій шлях.

- Ти...

- Тому зрозумій, ми будемо швидко йти в середину і так само, швидко виходити. Для не тренованої людини, це буде пекло. - додав він.

- Я розумію, - Ельвіра обняла його та притиснулась. - Напевно, кожен так буде думати. Та ти зрозумій, Лавр не поганий, так він ховає від вас правду, та лише тому, що ви не повірите і це, лише змусить вас сумніватися, боятися.

- То розкажи. Що він приховує? - лагідно сказав Ед.

- Сутність, має телепатичні здібності, може залазити в голову, та керувати нею. Та в оболонці, вона слабка, не витримує нашу радіацію. Та там, за брамою, таких багато і вони куди сильніші. У них, є кораблі, котрим, ми навіть нічого зробити не зможемо, їх забагато. Лавр, він лише хоче захистити оболонку.

- Знаєш, мені неважко в таке повірити. Я бачив, на що, здатен Тіч, йому було начхати, на будь-які сонячні вітри чи бурі, навіть викиду протуберанця, не боявся. Колись, він навіть показував мені інші світи, лише на записах, та їх, оточували сотні гігантських кораблів. Він навіть розповідав, що там велика темрява, живе в серцях людей, їх душі згнили і вони, забули, що таке честь.

Він почав відпускати її.

- Малим, думав, що то лише казки. Жахіття, щоб гірше спалося і знав, який поганий світ.

- Він не брехав... Знаєш... Він...

Вони відпустили одне одного.

- Ти щось мене лякаєш, так ніяково говориш.

- Лавр, хотів, щоб я привела тебе сюди, ще до зустрічі і дістала ключ. Він впевнений, що він має знаходитися саме тут. - різко сказала Ель, не змогла сказати те, що хотіла на справді.

- Нездивований. Хоча, треба було здогадатися.

Едвард повернувся, та поглянув на книги. Їх було десяток, вітрина шафи, де вони лежали відкрита і моделі, стоячі зверху, заклинило, коли вони намагалися випасти. Пішов, перевіряти інші шафи.

- Ключ виглядає як диск, з маленькими отворами. Більшого, він мені не сказав.

Едвард не відповів, він передивлявся шафи.

- Якось тут неохайно. Все так розкидано, невже вона така замазура?

- Буває, та за речами слідкує. Зазвичай одяг розкидає і спати, може лягти, де впаде. А так, вона досить педантична. - відповів Ед.

- Такі пізнання... - дивна інтонація Ель.

Едвард глибоко вдихнув.

- Тюльпан, сторонні були в кімнаті, з моменту пропажі капітана?

- Я увесь час, була з тобою, - різко сказала Ельвіра.

- Лише ваша гостя. - швидка відповідь, без огризувань.

- Були спроби злому дверей? Хтось наближався?

- Ні.

- Хто останнім був у кімнаті, разом з капітаном?

- Ох ти-ж зануда. Після тебе, лише Добриня, заходив в кімнату, разом з капітаном. Це сталося, після того, як екстрено покинули Наварру. Він стояв у цих шаф, доки капітан була в душі і не вигнала його. Нагадую, мої камери, рідко, можуть його побачити, лише інші сканувальні прилади. Тому, я не знаю, що він там робив, та помітила би, якби він щось виносив звідси. Все? Чи ще будуть дурні питання? - Тюльпан знову взялася за своє. Ну не любить вона, спілкуватися з людьми.