Глава 5 Сумбурне відправлення

Глава 5 Сумбурне відправлення

Сонце вже встигло зійти, та його промені пробивалися з під архіпелагу. Хоча, сонце тут не сходить, його закривають собою важкі хмари, що як накопичать сонячну радіацію відлетять та розійдуться дощем. Та частіше, ці хмари наповнені різними газами і їх треба збирати, бо деякі з них, стають активними і небезпечними. Скоро сонячне проміння відіб'ється, від сонячних веж і вітрил, освітлюючи архіпелаг. Тож, новий день, починає і виробіток енергії, хоч знизу, вона може вироблятися і під час ночі, вони тут недостатньо темні, це вам не космічна ніч.

В порту вже кипіло життя, нічна зміна не дуже ворушиться, якщо не підсолодити життя. Багато дирижаблів підійшло на світанку, впустити їх усіх в порт відразу не могли, тому створилася пробка. Спочатку, буде перевірка документів, після візуальний огляд судна і уже потім, дадуть дозвіл на вхід. Ну і всі судна, хотіли розвантажитися як на-й швидше, через шторм, втратили і так майже всю ніч. Фізично, їх усіх розвантажити просто не встигали. Команди все сперечалися з портовими працівниками, всі хотіли швидко дати їм роботу, та піти в шинки чи борделі. Хоча, були і ті, що хотіли як найшвидше відправитися на шлях. Всі полюбляють гроші, як заробляти так і витрачати. Та розвантажування і завантажування, велися по звичайній живій черзі.

Капітан стояла на спостережній палубі, та спостерігала за роботою порту. Була велика черга з різних дирижаблів, паркувальних місць було вдосталь, а от фрахтувальних не вистачало на всіх. Там вся справа була в різних способах завантаження, різні крани, або треба просто закочувати по рампі. Більша частина цих дирижаблів була ватажними танкерами, їм треба крани. Ролкери та суховантажники, могли і по рампі, але в них була проблема з розмірами, не кожна фрахтовочна станція могла їх прийняти. Тому аеродром, був майже пустим і вона бачила, як його працівників, майже батогом гнали в порт на допомогу.

Як ви бачите, була проблема зі стандартизацією. Кожна компанія, вводила свій стандарт, але кожний виробник дирижаблів, додавав щось своє. Це і приводило до того, що в кожному порту, треба будувати специфічні зони. Але тут лише дирижаблі і лише один корабель. Відмінностей було безліч, але вважалося три основних. Спосіб знаходження в просторі, те чому вони не падають, опинившись в повітрі. Дирижаблі використовують резервуари з газом “Рітла”, дивовижно легкий. Друге, внутрішня конструкція та матеріали, кораблі - це витвір мистецтва. Ну а третє, це те, що вони будувалися для порожнечі, та двигуни кораблів, можуть працювати в ній. Ну а те, що кожне судно має запас кисню, та станції виробництва та очистки повітря, це банальність, таку систему розміщали на усіх судах. Ну а якщо ви дуже дурний, щоб дістатися до корони, чи вам треба там працювати, то ви зрозумієте, що повітря там, за гаряче і той гас, навіть охолодженим непридатний для дихання.

Ця оглядова палуба - це не те, що у дирижаблів чи яхт. Знаходиться на кормі, та являє собою інженерний вихід, та її конструкція, дозволяла насолоджуватися навколишнім середовищем, хоч і через проектори в стінах. Усі кажуть, що з моменту катастрофи, як з’явилася оболонка ніхто так і не пристосувався до цього середовища. Легені слабкі а радіація вбиває людей. Та це, кажуть правителі і виробники імплантів, адже з кожним десятиліттям, вони все гірше працюють а люди, стають сильнішими та довше живуть.

Штучний вітер, розвівав плащ, надягнутий Лізою поверх нового одягу, той був занадто брудним і був пошкодженим. Плащ був з молекулярного поліетилену, ніж не проріже і легко каліберну зброю зупинить. Хоч виглядав наче зі шкіри і на дотик такий же. Також, пристебнула кобуру на праву ногу, а пістолет мирно спав в ній, і їй вже було байдуже на заборону носіння вогнепальної зброї в місті. Це хоч і був, звичайний автоматичний пістолет, але вид був розкішний, та мав Золоті лінії, котрі перепліталися в малюнок, який зовсім не заважав зручно тримати зброю. Напевно все таки, треба сказати, що не зовсім звичайний, за золотими лініями ховалися тепло відводи, а стріляти він міг так само, як і рельсотрон, в режимі зарядки пострілу. Тому, навіть його малий калібр, міг пробивати броню.

Слова того Хашишина, геть не йшли з її голови. Звісно у батька було багато ворогів, та-й за його голову, була дуже велика винагорода. Хоча дивно, ніхто та ніколи не намагався її здобути. За час, доки вона є капітаном, ще не встигла наламати дров, але є декілька озлоблених торгашів. Так, що-ж він таке накоїв. Та чому воно спливало саме зараз.

Була ще одна тема, котра її тривожила. Це не те, чому ті вбивці, були настільки живучими. Все одно дізнатися, що з ними зробили в твердині, неможливо, до речі, ніхто не знає, де знаходиться вона. Чи не надіслали убивць за Едвардом? Все-таки, її батько, завжди тягав за собою малого Едварда. Так вони і здружилися, старпома тренували разом з Єлизаветою.

На борту були й інші, кого вона знала з дитинства. От тільки, інтуїція казала, що не треба нікому казати. Можливо вона боялася, що ті кинуть все, та почнуть копати, та шукати спосіб захисту для капітана. Але це лише її думки. Насправді, їй треба було сказати, тоді і лише тоді, вони би дізналися, правду.

Роздуми перервав гуркіт та крик з порту, здається він йшов прямо від рампи, на жаль їй не було видно звідси. Зараз повинна була йти завантаження трюма. При продажу товарів, вона замовила багато запчастин, зі списку П’єро та Лока. Хоча геть не читала, що там таке, вони сказали - це необхідно, цього було достатньо.

Вона перемкнула камери і стало видно, лише колону ящиків, та стоячих поруч вантажників, що повилазили зі своїх машин. Голос, що кричав був знайомим. Це точно був бухгалтер, він збігав з рампи та не пускав на неї ящики.

Повернулася до дверей, вони були розташовані в підлозі, ввела код та приклала долоню до інтерфейсу. Двері розійшлися в боки, та можна було спускатися до низу, по звичайній металевій драбині. Зайшовши до черева чудовиська, двері миттєво зачинилися за нею, закривши увесь тунель. Команда, що траплялася зразу же розходилися в боки, зазвичай в таку рань, капітана не зустрінеш. Деякі члени команди, були прикуті до екранів, на котрих транслювалися подія на рампі. Мда, жестикуляція придбала досить інтригуючий вид, мова стала нецензурною.