Глава 3 Гуляючи під місяцем

Глава 3 Гуляючи під місяцем

Шалений Стриж, був переповнений людьми. Для власника, це було прекрасно, так що, він скликав усю сім’ю на допомогу. Більшу частину простору шинку, займали повітря-ходи - матроси, екіпажі з найбільших суден в порту. Це дивне слово, “Повітря-ходи”, використовують зазвичай моряки великих торгових суден, прості люди звикли до матросів, проста та вічна назва.

А от громадяни Наварри, боялися заходити, ходили в таверни, що були далі від порту, майже на самій площі Жанни. Ну, більша їх частина, можливо справа було в тому, що це була глуха ніч, та в порту, було мало кораблів. Та-й шинків, навколо порту було сім. Здавалося би, забагато для порту «Піренея», от коли кораблі забувають усі стоянки, то місця в шинках не вистачає всім.

В Наваррі було п’ять портів. Всі були великим, все-таки це був архіпелаг, столиця простору Наварра, як би це тавтологічно не звучало, багато де столиця має те саме ім’я що і країна. Земля тут родюча і все навкруги вкрите зеленню, поля чи садиби. Звісно сади були ближче до палацу, щоб мешканці не бачили робочих в полях. В надрах є і благородні метали, та й інші корисні речовини.

Повітря-ходи, чи матроси, гучно веселилися, ну як і заведено, багато пили. Капітан дала добро, лише при одній умові - не буянити. А от і вона, сидить в темному кутку і підраховує виручку. Так цей рейс був вигідний, але команда сумувала, він був нудним та нічого не відбулося. Ну тільки старпом покинув їх, ще в ранці, прямо перед заходом у порт. Звісно від нього нічого не було чутно, хоча міг би і зателефонувати.

Завдяки хватці бариги, по іншому було важко висловитися. От Ґрейвс, був торговцем - перекупником і звісно же баригою, так як заламував дуже високі ціни, хоч якість товару і бажала кращого. Частіше всього це були підробки. Так він і потрапив до команди. Спіймали на гарячому в Бургундії, там-же, старпом його і врятував. З тої пори, він веде весь бухгалтерський облік та торгується. Але деколи в угоді є душок, який Ґрейвс чує за версту, тому, завжди кличе капітана на такі справи. Але вона і сама може вторгувати гарну ціну, є в неї ця підступна жилка, та-й користуватися жіночими хитрощами вона не цуралася. От саме в сьогоднішній справі, вона, як раз таки, зторгувалася краще за Ґрейвса.

Вона могла віддати підрахунки Ґрейвсу, але відпустила його і зараз, він був як чіп п’яний, як і його друзі. А все через те, що їй здавалося це занадто легкою здобиччю, вона часто так робила, коли Едварда не було поруч. Наче якась непевність в собі. Звісно, що це так, вона завжди перевіряла себе, хоч і робила вид непорушної та грізної цариці. Зараз же, у неї було передчуття. Все було дуже дивно, але сказати чому, вона не могла, просто дивне відчуття. Наче старчі кістки, ниють перед дощем.

Команда напивається та галасує, про своє, споконвічне. Хто про чоловіків чи жінок, деякі про грощі, та була частина, що згадувала сім’ї, котрі залишилися вдома. Тут вона помітила хлопчину, що сидів в іншому кутку, явно не місцевий, одяг потертий, але явно дорогого покрою, наче його пошили таким. Поруч з ним були місцеві, звичайний полотняний одяг, шкіряні чоботи та у кожного, була велика сумка через плече. По ним було видно, що це працівники порту, обвітрені та загорілі обличчя, казали багато чого. А от у хлопчини було зовсім чисте лице, навіть занадто бліде. Роботяги  пили пиво та перебирали кісточки своїх знайомих.

Батько навчив її багато чому, головне, напевно це була спостережливість. Іноді щоб розслабитися, потрібно спостерігати за людьми, це навіть захоплює. Тоді ти бачиш, що твої проблеми, це лише піщинка в морі хаосу і, тебе відпускають турботи. Хлопчина дивився прямо на неї.

Це було на-й цікавіше, за весь день. Вона була впевнена в його погляді, та поглянула у відповідь. Цей погляд був дивним, колючим та затягував. Це наче збирати малину, ти знаєш що вона смачна і колюча, і те що ти точно вколися, але смак бере верх. Погляд проникав прямо в свідомість, а очі. Ці очі були фіолетового кольору, не як у простої людини, уся роговиця була фіолетова..

- Ну, так хтось нальє старому? - викрикнув П’єро.

Цей знайомий з дитинства голос, старого базікали, допоміг їй отямитися та відвести погляд. Вона лише раз моргнула, а хлопець зник. Побіжний погляд по шинку, нікого схожого не було. Та-й як шукати, якщо ти геть не пам’ятаєш як він виглядав. Лише фіолетові очі. Капітан вирішила провітритися, напевно запрацювалась, чи пиво, занадто міцне. Склала всі свої кошти та речі, в скриню, закрила її. Підійшла до П’єро та простягла йому свій кухоль, поклавши скриню перед старим.

- От молодця... Капітане...

- П’єро, я піду подихаю повітрям. Якщо що, викликайте.

- Як скажеш, гарно погуляти, - коротко відповів старець.

Одягнув капелюх з широким пером та квіткою тюльпану, зробленим з паперу. Це був подарунок батька, коли він повернувся зі сходу, як він казав. Казав, що бачив як люди багато разів складають папір та виходять такі шедеври. Звісно це була частково брехня, але так красиво розказано, що всі вірили.

Ви напевне думаєте, що залишати скриню повну грошей, п’яному старцеві дурість? Можливо, так би і було, якби це не був П’єро з команди Тіча. Цей старець заслужив своє татуювання, та його знали в обличчя. Ніхто в здоровому глузді, не наважиться обікрасти старця. Звісно можуть з’явитися повні йолопи, хто втратив, чи не мав клепок в голові. Самі розумієте, за звичай це діти. В такому випадку... шинкар заступиться, не захоче, щоб рознесли шинок. Звісно якщо старому буде необхідна допомога. У старому тілі здоровий дух, гостра як лезо думка, та сталеві канати, замість м’язів. Тому допомога старому, може і не знадобитися. Якщо стане дуже жарко, то він дістане свого туза і матроси вже нічого не зроблять.

Вулиця була погано освітлена, хоча ліхтарі працювали а це була напрочуд темна ніч, зазвичай вони куди ясніші. Економлять на світлі, менше напруги - менше світла, економія грошей. Пітьми вона вже давно перестала боятися. Тим паче, що кишенькові злодії, навряд захочуть з нею зв'язуватися.