Епілог

Відтепер нещасні дівчата та хлопці перестануть помирати від рук убивці. У Нествілі знову настав спокій.

Вибігши з дому, Червона Шапочка рвонула в ліс, а відбігши на пристойну відстань обернулася білою вовчицею. Вдихаючи носом, який зараз відчуває запахи краще, ніж у людській подобі, зимову прохолоду, перевертня відчувала себе вільною та щасливою. Але це не привід запізнюватись.

«Зараз або ніколи» – подумала вона.

І справді, після того, як рідні побачили їхній поцілунок, можливості поговорити з детективом не було. А зараз вже точно останній момент розставити всі крапки або зробити їх трьома крапками.

Зі справою покінчено, вбивця знайдено, тому сьогодні слідчий Дамір Бранов разом із винуватцем вирушає до столиці. Саме там відбудеться суд над тітонькою Міліс.

Зупинившись перед виходом, красуня обернулася дівчиною і нерішуче сховалась за деревом.

– Вдалої дороги, Пане Слідчий. Дякую за допомогу, – і сказав це батько у відчутному тиску.

Продовжуючи тиснути руку шерифа, гном відповів:

– Дякую за незабутній досвід та знайомство з Вашою дочкою.

Громила ледве стримався, щоб у голос не обізвати його гаденем. Як Ед не приховував свого бажання швидше вивести детектива, так і Дамір не став церемонитися.

– Щасливої ​​дороги! – процідив роздратований Едвін. – Сподіваюся, ми більше не зустрінемося.

– А Елісбел не прийде попрощатися?

– Ні, їй погано, – збрехав батько. – Тож до побачення!

Щоб не дратуватися сильніше, батько вирішив не чекати на те, щоб побачити процес перетину межі міста цим хлопчиком. Не маленький, сам упорається.

Дочекавшись зникнення на з поля зору татуся, шатенка вийшла з-за укриття.

– Ти все ж таки вирішила здатися?

Чоловік, який фривольно сперся на транспорт, не приховував глузування. З урахуванням наявності у декого фінгалів дівчині було не так прикро.

– Чи не хочеш пояснити, що тоді було?

– Звичайно ж ні. Я дочекаюся тебе у Істріді. Спробуй восени вступити до Істрідської Академії. Може, тоді я й відповім.

– Я казала, що ти гад?

– Ага. А я казав, що ти нестерпна?

– Казав.

– Тоді може пропустимо суперечку, щоб швидше перейти до найприємнішого?

– Це до чого ж?

– До поцілунків, звісно ж.

– Хм... А я не хочу!

– Отже, почнемо з початку? Хочеш посваритися?

– Так без сварок нецікаво.

– Згоден. Ну що? Почнемо?

– Гайда!