– Альвін? А що ти тут забув?
Мисливцеві зараз було не до розмов. Не питаючи дозволу, він узяв шатенку на руки, штовхнув ногою в плечі і без того потерпілого Даміра, і відійшов від чоловіка подалі.
– Не пам'ятаю, щоб просила чи давала дозвіл мене пересувати. Постав, де взяв, – спокійно, але впевнено висловилася Елісбел.
– Рає, Басе, зв'яжіть цього, – командував з боку брюнет.
Що найдивніше, брати його слухали. А можливо, спочатку самі хотіли цим зайнятися.
– Що ви робите?
– Все добре, Еліс. Ми тут, ми поряд, – погладжував по спині "жертву" Альвін. – Більше він тобі не загрожує.
– Здається, сталося непорозуміння. Це не той, на кого ви подумали.
– Слідчий? – здивувався старший із братів.
– А що він тут забув? – продовжив розвивати тему Райлан.
– То це... Ми проводили... Як його там? О! Слідчий експеримент. Тож пусти мене, Аль. Зі мною все гаразд.
Мисливець послухався, але на обличчі його чітко зображалас зневіру.
– Який, ругару мене вкуси, експеримент, Еліс?! Тільки не кажи, що така непосида-детектив, як ти, не розуміє, що її мало не зґвалтував цей… підозрілий гном! – вирішив не стримуватись Бастіан.
– Взагалі, я його перша на землю пролила. Він не хотів відповідати на мої запитання. А потім він дав відсіч і змінив позиції.
– Хіба ти не говорила про якийсь експеримент? – зауважив невідповідність між подіями Рай.
– Ну так. Слідчий не відповідав мені, я не відповідала йому, ось ми вирішили провести дослідження. А ви нас перервали! – перевела стрілки Червона Шапочка.
Всі троє чоловіків синхронно зробили глибокий видих, переглянулись і похитали головами.
– У неї шило в одному місці? – говорив погляд старшого брата.
– У неї в голові вітер? – говорив погляд другої дитини сім'ї Блеквулів?
– У що я вляпався? – питали здивовані очі мисливця.
– Якщо вже ми в усьому розібралися, розв'яжіть слідчого. Не дай Великий, нас за це у в'язницю посадять, – як упертий осел, перервала їхнє невербальне спілкування дівчина. – І взагалі, що ми робитимемо? Куди його подіти?
– Може, до нас? – Запропонував Бас.
– Мама буде рада, – прокоментувала міс Блеквул, згадавши реакцію матері на появу Даміра.
– Батько нас приб'є, – констатував факт Рай.
– Вибачте, але що тут відбувається? – все ж таки вирішив спитати Альвін.
– Якщо коротко: Еліс дражнила нашого непроханого гостя, ми все не так зрозуміли та вирубили його. І залишати тут не варіант, і до нас його тягти травмонебезпечно, – підсумував Бастіан.
Мисливець почухав потилицю. З одного боку, його гризли ревнощі. Елісбел була йому не байдужа і вона просто не могла цього не помітити. Виходить, що дівчина його спровокувала. Але з іншого боку він дорослий чоловік, саме він і вирубав слідчого, не розібравшись у ситуації.
– Ух! Гаразд! Нехай лишиться в мене.
"Може, таким чином Еліс погляне на нього інакше" – подумав Альвін.
Шкода хлопця. Різні знаки уваги проявляє, а Еліс не помічає. Усі знають, а вона – ні. Навіть Ед. і той все зрозумів!
– Ти впевнений? – перепитала Червона Шапочка.
Брати щиро поспівчували брюнету. Це ж треба було закохатися в цю дурепу! Вона ж Міс Детектив, а колоди в оці не помічає.
– Краще не змушуй мене сумніватися, – він підійшов до потерпілого і присів спиною до нього. – Бас, допоможеш?
– Давай краще я його понесу, – запропонував Рай.
– Не треба. Я сам.
Ось так Дамір опинився на спині у мисливця, і безстрашний квартет вирушив до лісового будиночка.
Цегляна будова виглядала неприродно на фоні безлічі дерев, але все одно було надзвичайно красиво. А ці величезні вікна, розкішна веранда і покритий снігом дах натякали, що хижа дуже затишна, а відсутність сусідів - величезний плюс.
– Чого застигли? Проходьте.
– А можна? – Невпевнено запитала Еліс. – Як ніяк, твоя домівка, твоя фортеця.
«Великі духи, яка вона мила, коли бентежиться!» – промайнуло в голові господаря будинку, поки дівчина чекала відповіді.
– Альвін?
– Так?
– Тоді дякую. Рай, Бас, заходьте.
– Ні, ми тебе тут зачекаємо. Допоможеш Алю і рушимо додому, – таким чином Бастіан хотів дати шанс мисливцеві на освідчення в почуттях.
Він хлопець непоганий, зять із нього буде що треба, та й крихітка Еліс цінуватиме. Чує братерське серце щось недобре від цього їх спілкування з гномом. Не дай Великий, діяти її покличе. Не справа дівчині, та ще й такій гарній, у столицю лізди працювати. Та й детектив – професія небезпечна для дівчини.
Всі в сім'ї люблять це нестерпне дівчисько і бажають їй тільки хорошого, але тільки чоловіча половина сімейства не впевнені в правильності рішення єдиної доньки.
Сексизм чистої води, але не відходитимемо від нашої історії.
Поклав брюнет Даміра на диван у вітальні і повернувся до коридора, де кохана розглядала портрет однієї прекрасної жінки.
– Гарна, – із захопленням прошепотіла мила непосида.
– Це точно, – на обличчі Альвіна Дейна.
– А хто це?
Витримавши паузу, закоханий все ж таки відповів:
– Моя мама.
Дівчині чомусь ніяково стало. Відчула, що торкнулася дуже інтимної теми.
– Вибач, що лізу не в свою справу.
– Нічого страшного, все добре.
– Тобі потрібна допомога?
– М?
– Потрібна допомога із Даміром? Якоюсь мірою саме я винна.
– Не хвилюйся так. У цій ситуації ніхто не винний.
– Дякую за підтримку, – щиро подякувала та посміхнулася Червона Шапочка. – Тоді я піду.
– Ага, – застиг на місці Альвін.
– На добраніч.
Двері зачинилися, відриваючи погляд закоханого мисливця від прекрасної і тендітної дівчини. Нехай чуток про тьма тьмуща, та навіть якщо всі вони правда! Він її кохає.
– Навіть якщо весь світ від тебе відвернеться, я залишусь на твоїй стороні, – прошепотів брюнет.
#414 в Детектив/Трилер
#215 в Детектив
#1223 в Фентезі
протистояння характерів, червона шапочка та перевертні, магічний детектив
Відредаговано: 14.03.2022