Глава шоста

– Альвін? А що ти тут забув?

Мисливцеві зараз було не до розмов. Не питаючи дозволу, він узяв шатенку на руки, штовхнув ногою в плечі і без того потерпілого Даміра, і відійшов від чоловіка подалі.

– Не пам'ятаю, щоб просила чи давала дозвіл мене пересувати. Постав, де взяв, – спокійно, але впевнено висловилася Елісбел.

– Рає, Басе, зв'яжіть цього, – командував з боку брюнет.

Що найдивніше, брати його слухали. А можливо, спочатку самі хотіли цим зайнятися.

– Що ви робите?

– Все добре, Еліс. Ми тут, ми поряд, – погладжував по спині "жертву" Альвін. – Більше він тобі не загрожує.

– Здається, сталося непорозуміння. Це не той, на кого ви подумали.

– Слідчий? – здивувався старший із братів.

– А що він тут забув? – продовжив розвивати тему Райлан.

– То це... Ми проводили... Як його там? О! Слідчий експеримент. Тож пусти мене, Аль. Зі мною все гаразд.

Мисливець послухався, але на обличчі його чітко зображалас зневіру.

– Який, ругару мене вкуси, експеримент, Еліс?! Тільки не кажи, що така непосида-детектив, як ти, не розуміє, що її мало не зґвалтував цей… підозрілий гном! – вирішив не стримуватись Бастіан.

– Взагалі, я його перша на землю пролила. Він не хотів відповідати на мої запитання. А потім він дав відсіч і змінив позиції.

– Хіба ти не говорила про якийсь експеримент? – зауважив невідповідність між подіями Рай.

– Ну так. Слідчий не відповідав мені, я не відповідала йому, ось ми вирішили провести дослідження. А ви нас перервали! – перевела стрілки Червона Шапочка.

Всі троє чоловіків синхронно зробили глибокий видих, переглянулись і похитали головами.

– У неї шило в одному місці? – говорив погляд старшого брата.

– У неї в голові вітер? – говорив погляд другої дитини сім'ї Блеквулів?

– У що я вляпався? – питали здивовані очі мисливця.

– Якщо вже ми в усьому розібралися, розв'яжіть слідчого. Не дай Великий, нас за це у в'язницю посадять, – як упертий осел, перервала їхнє невербальне спілкування дівчина. – І взагалі, що ми робитимемо? Куди його подіти?

– Може, до нас? – Запропонував Бас.

– Мама буде рада, – прокоментувала міс Блеквул, згадавши реакцію матері на появу Даміра.

– Батько нас приб'є, – констатував факт Рай.

– Вибачте, але що тут відбувається? – все ж таки вирішив спитати Альвін.

– Якщо коротко: Еліс дражнила нашого непроханого гостя, ми все не так зрозуміли та вирубили його. І залишати тут не варіант, і до нас його тягти травмонебезпечно, – підсумував Бастіан.

Мисливець почухав потилицю. З одного боку, його гризли ревнощі. Елісбел була йому не байдужа і вона просто не могла цього не помітити. Виходить, що дівчина його спровокувала. Але з іншого боку він дорослий чоловік, саме він і вирубав слідчого, не розібравшись у ситуації.

– Ух! Гаразд! Нехай лишиться в мене.

"Може, таким чином Еліс погляне на нього інакше" – подумав Альвін.

Шкода хлопця. Різні знаки уваги проявляє, а Еліс не помічає. Усі знають, а вона – ні. Навіть Ед. і той все зрозумів!

– Ти впевнений? – перепитала Червона Шапочка.

Брати щиро поспівчували брюнету. Це ж треба було закохатися в цю дурепу! Вона ж Міс Детектив, а колоди в оці не помічає.

– Краще не змушуй мене сумніватися, – він підійшов до потерпілого і присів спиною до нього. – Бас, допоможеш?

– Давай краще я його понесу, – запропонував Рай.

– Не треба. Я сам.

Ось так Дамір опинився на спині у мисливця, і безстрашний квартет вирушив до лісового будиночка.

Цегляна будова виглядала неприродно на фоні безлічі дерев, але все одно було надзвичайно красиво. А ці величезні вікна, розкішна веранда і покритий снігом дах натякали, що хижа дуже затишна, а відсутність сусідів - величезний плюс.

– Чого застигли? Проходьте.

– А можна? – Невпевнено запитала Еліс. – Як ніяк, твоя домівка, твоя фортеця.

«Великі духи, яка вона мила, коли бентежиться!» – промайнуло в голові господаря будинку, поки дівчина чекала відповіді.

– Альвін?

– Так?

– Тоді дякую. Рай, Бас, заходьте.

– Ні, ми тебе тут зачекаємо. Допоможеш Алю і рушимо додому, – таким чином Бастіан хотів дати шанс мисливцеві на освідчення в почуттях.

Він хлопець непоганий, зять із нього буде що треба, та й крихітка Еліс цінуватиме. Чує братерське серце щось недобре від цього їх спілкування з гномом. Не дай Великий, діяти її покличе. Не справа дівчині, та ще й такій гарній, у столицю лізди працювати. Та й детектив – професія небезпечна для дівчини.

Всі в сім'ї люблять це нестерпне дівчисько і бажають їй тільки хорошого, але тільки чоловіча половина сімейства не впевнені в правильності рішення єдиної доньки.

Сексизм чистої води, але не відходитимемо від нашої історії.

Поклав брюнет Даміра на диван у вітальні і повернувся до коридора, де кохана розглядала портрет однієї прекрасної жінки.

– Гарна, – із захопленням прошепотіла мила непосида.

– Це точно, – на обличчі Альвіна Дейна.

– А хто це?

Витримавши паузу, закоханий все ж таки відповів:

– Моя мама.

Дівчині чомусь ніяково стало. Відчула, що торкнулася дуже інтимної теми.

– Вибач, що лізу не в свою справу.

– Нічого страшного, все добре.

– Тобі потрібна допомога?

– М?

– Потрібна допомога із Даміром? Якоюсь мірою саме я винна.

– Не хвилюйся так. У цій ситуації ніхто не винний.

– Дякую за підтримку, – щиро подякувала та посміхнулася Червона Шапочка. – Тоді я піду.

– Ага, – застиг на місці Альвін.

– На добраніч.

Двері зачинилися, відриваючи погляд закоханого мисливця від прекрасної і тендітної дівчини. Нехай чуток про тьма тьмуща, та навіть якщо всі вони правда! Він її кохає.

– Навіть якщо весь світ від тебе відвернеться, я залишусь на твоїй стороні, – прошепотів брюнет.