8.

Так нас записали. Проте кожного по одному, на різне, окреме досдідження. Мені це нагадало бібліотеку. Мені та Стефану нічого не попалось, гортаючи великі шпальти. Вони були величезні. Проте брату Андрію пощастило більше. Він читав робив нотатки, та робив маленькі закладки, із білосніжного паперу. Баліцький в решті не витримав. 

Він стукнув кулаком по збірці та гучно промовив:

-Де тут можна курити?

Пани навколо зашикали на нього, приставляючи палець до рота, а до нього вийшла та сама пані що сиділа на вході, та тихо промовила:

-Пане Стефане, тут треба говорити пошепки. Вважайте тут правила як в бібліотеці. Що вам ще треба?

Він відкашлявся, та промовив:

-Я хочу покурити. Де це можна зробити?

Жіночка відкашлялась та гордо відповіла:

-Тут не має особливого місця для куріння. Вам треба просто вийти, та покурити. Людям не слід курити в місці де зберігаються паперові речі.

Іх цими словами, вона вийшла. Я ж посміхнувся, та уткнувся в збірку із газетами, а Баліцький вийшов. Через дві години в мене не лишилось ні одної збірки як і у Стефана. Проте у брата Андрія було дві збірками. Він відкинувся на своєму стільці, та був усміхнений. Він жестом підізвав мене та Стефана.

Він на вухо пошепки мені на вухо промовив:

-Візьми два стільця, для себе та Стефана. Мені є що вам двом показати.

Я схопив два стільця, зі скрипом, від чого пани сусіди, подивились на мене зі злом. Ми у двох усілись, та з нетерпінням подивились на нього. Він взяв першу із збірок що лежали у нього на столі, відкрив на тому місці що була закладена. Нашим очам відкрилось наступне:

“Трагедія, на Личаківській, 3!!!

Сьогодні о 15:00 в квартирі домовласниці Піллер сталась страшна трагедія. Сусідка, та швейцар що працював там, вскрили квартиру пані Магди, та знайшли її мертвою разом разом з її двома длчками, Мартою та Францишкою. Як повідомляє нам місцевий коронер, що пані Піллер застрелила своїх дочок, а потім застрелила себе. Зброя належала її чоловіку, який досі знаходиться на фронті. Можливо зник безвісті. Кому перейде колишня друкарня, та квартира Піллерів, досі не відомо.”

Брат Андрій перегорнув сторінку, та вказав на новий некролог який проглядав:

“Нова трагічна смерть в будинку на Личаковській,3!

Пройшов рівно рік з того часу як сталась трагедія в родині , колишніх видавців та домовласників Піллерів. Нагадуємо, що пані Піллер вбила двох своїх дочок, а після наклала на себе руки. До речі їх поховали не в родинному грабовці, а окремо, в одній земленній могилі. Чому вбивцю та самогубцю поховали разом з невинно вбитими дівчатами, лишається.

Та тут знову застрелилась жінка. На цей раз сама. Вона і знайшла пані Піллер.

Це була росіянка, яка жила у Лавові. Вона не стала на бік тих росіян що прийшли то місто що вона полюбила(як і більшість). Проте мала зброю. Будинок Піллерів не підпал під грабунок. Проте самотня пані, вистрілила собі в скроню. Вона померла. Той спадок, разом із її маєтком в якому вона не жила, перейшов швейцару що працював в будинку, та той рік знайшов мертвих Піллерів.

Подейкують, що пані Борисова, та швейцар Міхал М. були коханцями.” 

Андрій знову перегорнув сторінку, та ми знову пірнули читати наступну шпальту:

“На Личаковській, 3, колишній будинок Піллерів, черговий скандал.

В решті-решт, повернувся пан Піллер (який попросив не називати його ім’я, бо він його лишить, в той час як прізвище змінить), та продав будинок. Покупцем, як виявилось, став той самий швейцар, що отримав спадок пані Борисової. Нині він є людиною що має бути на виду, тому ми називаємо його призвіще та ім’я, це Малевський Міхал. Він став новим заможним паном у Львові. Що чекати від нового домоправителя? Питання скоріш риторичне.”

Брат Андрій нам кивнув, та гучно захлопнув збірку, махнув пані яка розвозила книги замовникам. Як в бібліотеці подумав я. Баліцький кивнув та вже тихо промовив:

-Я гадаю нам слід зайти в Атляс!

Я кивнув та так само тихо промовив:

-Я так само вважаю.

На мене подивися якийсь сивий з бакенбардами пан, та зашикав, притуливши палець до свого рота, він гучно промовив:

- Панове вирішили, як я розумію, свої питання? То вам варто не заважати іншим.

Я кивнув. Ми гордо вийшли із архіва. Поки дійшли до Площі ринок, мовчки, обдумували що прочитали в старих газетах. Ось і Атляс. Так само мовчки, зайняли три вільні місця. Баліцький почесав потилицю(ми як завжди хотіли замовити кави) та нагодував нас. Я обрав Джурек в хлібі, брат Андрій отримав борщ з вушками. А сам Баліцький з’їв гуляш з пюре. Я почав стукати пальцями по столу від нетерпіння. 

Баліцький посміхнувся та відкинувшись на стільці промовив:

-Так шо ви думаєте про це все, святі отці?

Я відкашлявся та промовив:

-Що ж тут можна сказати. Міхал був коханцем пані Борисової. Звісно, вона давала йому гроші, як там кажуть в Європі, на чай. В якийсь момент, йому стало мало, і він вмовив її переписати заповіт на нього. На нього одного. І ось він вбиває Піллерів, а це Магда та дві дівчинки. Можливо сама Борисова вбиває їх разом з ним. Не важливо. Вони були мертві.- я ковтнув кави, та хрипло продовжив.- Міхал та Брписова знаходять їх мертвими ховають. Міхал доводить до самогубства і саму Борисову.