Розділ 39. Таємничий лист

Увечері дівчина, разом зі  слугами сідала в корабель. Фернандо стояв на пристані й дивився на неї. Серце обливалося кров'ю, коли вони востаннє зустрілися поглядами. 

   Вона також дивилася у бік берега, який віддалявся від неї. Коли  зникли навіть обриси берега, дівчина спустилася до себе в каюту і вляглася на ліжко. Її охоронці стояли біля дверей каюти. Хоча це виявилось зайвим. Капітан корабля знав і дуже поважав Фернандо, і ніхто з його матросів не наважився зробити щось погане дівчині.

   Фернандо довго стояв на пристані, дивився в ледь помітні обриси корабля, що пішов у далечінь. Лише коли судно, що назавжди відвозило Габріелу, зникло з поля зору, він попрямував у таверну "Зухвала Тріска", де проводили час його товариші. Більшість із них дуже п'яні, дехто вже хропів, впавши обличчям у тарілки. Кілька хлопців танцювали з напівоголеними красунями, які вабили їх до себе. 

   Двоє піратів добряче посварилися через довговолосу індіанську дівчину, яка кокетувала з обома. Один навіть почав витягати шаблю, щоб кинуться на супротивника. 

   — Вгамуйся, Жао, — гримнув на нього Альфред. — Твоє життя, та життя Бруно, куди дорожче, ніж ця шльондра. 

   — О, капітан повернувся, — радісно вигукнув він, побачивши Фернандо. 

   — Більше не гарячкуй! — суворо наказав боцман Жао, який на той час трохи заспокоївся.

   Після короткої розмови з розбишаками Альфред приєднався до Фернандо, який сів за столик. 

   — Не дуже добре ви розлучилися, — сказав Альфред, коли дослухав розповідь товариша. — Ми з тобою обійшли всю Атлантику, щоб її знайти. І ти тепер не втримав її. Так легко відмовляєшся від неї. 

   — Ну, а що накажеш мені робити? Тримати її тут, поки мої вороги не викрали б її. Не хочу наражати на ризик. Їй і так дісталося через мене.

   — Нісенітниця це все! Ненавиджу шмарклі, — сказав Альфред, — але дівчина кохає тебе як і ти її. Ти хоча б спитав, чи хоче вона жити в Лісабоні з якимось багатієм? Чи вона бажає залишитись з тобою? 

   — А що її чекає тут  зі мною? Поневіряння, страх бути спійманими. Довгі очікування мене з походу. 

   — Знаєш, я ніколи не одружувався. А мені іноді хочеться, щоб хтось чекав мене з походу. Ніякі шльондри не замінять рідного вогнища, повір мені, старому. 

   — Гадаєш, я цього не розумію? 

   — Не зрозумів ти нічого! — відповів Альфред і по-батьківськи поплескав по плечу Фернандо, — справа твоя, мій друже. У мене на батьківщині теж дівчина Ханна залишилася. Все чекала мене, коли простим моряком був. До неї місцевий багатій Ульф Крістіансен, усе намагався підступитися. Гнала його, близько не підпускала. Все сподівався, що грошенят роздобуду, одружимося, дитинчат наробимо. А як із піратами зв'язався, то не повертався на батьківщину. Не знаю, чи жива вона... Гаразд, що це я? Відпочинь, може скоро нова справа підвернеться. 

   Того вечора Фернандо пив і веселився з друзями. Намагався забутися і переконати себе, що все зробив вірно. Адже вона буде в безпеці, а це головне. Хоча слова Альфреда не давали спокою. 

   Його товариші вмовили двох красунь підсісти до капітана. Вони готові були відвести його в затишне місце.

   — Ми з Франческою виконаємо всі ваші бажання, -  сказала дівчина, йому на вушко і ніжно погладила. Але Фернандо відштовхнув дівчину, змусивши сидіти в подиві, і кинувся до пристані.

   Лише на березі, Фернандо трохи прийшов до тями. Він постояв, дивлячись у далечінь, і повернувся до товаришів.

   Через кілька днів вони вирушили у похід. Його знайомий капітан запропонував приєднатися до великої флотилії, яка вирішила напасти на Картахену. Одразу після цього вони попрямували в бік  Магелланової протоки, сподіваючись пополювати в Південному морі. 

   Але з Фернандо пішла лише частина його команди. А потім взагалі стався бунт, через його небажання торгувати рабами. Фернандо ледь не загинув. Йому вдалося вирватися,  пощастило, що він дістався до берега, у місці, де жило плем'я індіанців чарруа. Колись вони робили зупинку неподалік їх селища та налагодили з ними дружні відносини.

   Він зализав рани, а потім помстився ворогами та повернув свій корабель.

  Після повернення з прибуткового, хоча і небезпечного, походу до нього підійшов незнайомець і простягнув якийсь згорток. Фернандо не встиг нічого розпитати, оскільки той моментально зник у натовпі, так само несподівано, як і з'явився. Фернандо дуже здивувався, коли прочитав листа. 

   Шановний Арманду де Роча Паєс, він же Фернандо Морейро, або як вас ще. Хоча за ваші злочини ви та заслуговуєте на суворе покарання, ви принесли користь нашій країні. Завдяки вам  відбили зухвалий напад на ввірене мені королем Португалії Педро II місто. А також ви знищили  одного з найнебезпечніших розбійників. Упевнений, зможете ще принести користь. Я готовий видати вам каперське свідоцтво. 

   Я дещо дізнався про вас. Тому не пропоную вам полювання за вашими побратимами. Мені потрібен безстрашний моряк, людина, здатна вирушити в невідомі землі. Подумайте над моєю пропозицією. Якщо не хочете рано чи пізно опинитися на шибениці. Цей лист дасть я дам вам перепустку в гавань Пернамбуку. Сеньйор Сільвіо Герейро.