Розділ 24 Шлях до таємничого острова.

   Другий тиждень «Нестримний» йшов у бік Африки. Едвард погодився показати шлях та вхід у гавань на острові. Звісно, Фернандо не довіряв йому. Від зрадника можна чекати чого завгодно. 

   Та все ж на судні він отримав деяку свободу. Вільно ходив по палубі разом з товаришами. Хоча Фернандо наказав двом матросам слідкувати за полоненими. Вони не відпускали піратів ні на крок.

   Згодом, Едвард розповів, що планував заколот на кораблі Авелара.. Вісенте підозрював його, та скористався слушним моментом, щоб позбутися зухвалого штурмана.

   Тепер же Едвард, у разі успіху, міг стати господарем усього, що мав капітан. Фернандо намагався дізнатися в нього щось про Габріелу. Але той або нічого не знав про дівчат полонянок, або не хотів говорити. Хоча Едвард та його товариші підтвердили, що капітан неодноразово гостював у Поштіги. Матроси плутано розповідали про те, що одного разу Авелар чи то купив, чи то відібрав у плантатора кілька невільниць. Але про їх долю нічого не знали.

   Фернандо розумів, що може не знайти кохану  в полоні у піратів. Або, що багато гірше, Авелар міг продати її берберам. 

   Ті часто купували, або просто захоплювали європейських красунь і продавали в гареми арабським вельможам. Але про таке не хотілося думати. Хоча хто знає, де дівчатам було гірше, в гаремі арабського паші чи падишаха, чи у полоні у тварини в людській подобі. Думати про найстрашніше не хотілося.

   Невеликий острівець, на якому Авелар влаштував собі базу, знаходився за п'ятсот миль від Африки. Був досить віддалений від морських шляхів. 

   Декілька років тому його корабель врятувався втечею від фрегата військової флотилії. Потрапив у сильний шторм та пристойно відхилився від курсу. Так він натрапив на безлюдний острівець. Тиждень його команда зализувала там рани. А перед відпливом капітан зрозумів, що це чудове місце не лише для довгої стоянки, а й для життя. 

   Тоді він наказав матросам будувати хатину. А незабаром він захопив корабель, який перевозив темношкірих рабів. Він відправив їх на свій острів, де вони, як і інші бранці будували йому укріплення, будинки, господарювали.

   У своєму маленькому поселенні він мав безмежну владу. Раби мали готувати запаси провізії на його кораблі. З боку моря вхід до бухти дуже важко помітити. За весь час кілька разів торгові кораблі причалювали до острова. Але з іншого боку, і навіть не дізналися, що на острові є хтось, крім них. 

   Лише один із них дізнався про це. І то лише коли пірати, що підкралися непомітно через ліс, напали. Моряки, що залишилися в живих, змушені були разом з рабами працювати на піратів. Така доля чекала на всіх моряків, яких доля закинула в ці води.

   Авелар, який зазнав поразки в останньому поході, поспішав у своє лігво. Дивом вдалося вирватися, від, як йому здавалося, португальських корсарів. Втрата половини команди у битві його не дуже турбувала. До того ж молодий непокірний штурман, який останнім часом дозволяв собі зайве, потрапив у полон. 

   Капітан сподівався, що того повісять. Він був упевнений, що Едвард причетний до бунту, який Авелар подавив місяць тому. Він особисто обезголовив десять  людей, які бажали захопити владу.

   Йому повідомили, що готується бунт. Непокірних матросів схопили майже одразу. Тієї години влаштували подобу суду. Спочатку всі заперечували причастя до бунту, але коли один із них, сподіваючись на порятунок зізнався, інші перестали відпиратися.

   Але ніхто не врятувався. Просто хлопця, який зізнався першим, стратили відразу і не мучили. То був не перший бунт, який придушив Авелар. Усі зрадники жорстоко поплатилися. 

   Едвард, який служив штурманом на його кораблі, щільно спілкувався з винними в бунті. Однак у день бунту того мучила лихоманка, і він провів тиждень у лазареті. До того ж ніхто з бунтівників не вказав на нього. Капітан залишив його живим, проте велів не зводити з того очей. До того ж Едвард мав авторитет у команді. І його страта могла спричинити інші бунти. 

   І ось з‘явилась можливість не тільки врятувати корабель, але також позбутися Едварда.

   Авелар сподівався, що коли розкриється  брехня, то заручників стратять. Він не врахував, що вони залишаться живими, а Едвард вирішить його зрадити.

   Шлюпу Авелара залишалося приблизно двісті ліг до свого острова. По дорозі він навіть зумів поживитися жирним купцем, який віз тканини та прянощі. Капітан планував стати на місяць на ремонт. А далі планував нові походи. А потім він збирався все ж таки взяти Пернамбуку.

   У цей час «Нестримний» на усіх вітрилах йшов за противником. Завдяки набагато кращому вітрильному оснащенню він був навіть ближче до острова, ніж його господар. Едвард у компанії Стіва та Фернандо стояв на шканцях. Капітан виміряв секстантом широту, та впевнився, що судно йде точно за курсом.

   — І коли ж ми дістанемося, до цього острова, восьминіг його дери? — спитав Стів.

   — Найбільше, тиждень! — впевнено промовив Едвард

Стів почухав потилицю, глянув на Фернандо, а потім перевів погляд на бранця:

   — Сподіваєшся завести нас у пастку?

   — Не вірити мені ваше право, — спокійно відповів той.

   — Досить тобі, друже, — заспокоїв Фернандо Стіва, — у будь-якому випадку на люб'язний

прийом розраховувати не слід. Головне, щоб наш новий товариш не встиг попередити їх.

   — Ну, тут ми постараємося, — втрутився в їхню розмову Альфред, що непомітно підійшов. Капітан і Стів звернули увагу на трохи спантеличений вираз його обличчя.

   — Капітане,— почав той,— Семюель уже другу добу валяється в каюті у лікаря з сильним жаром, до всього ще й пронос, Діого підозрює лихоманку. Тільки поки не зрозумів якусь.

   — Якір мені в горло, тільки цього  не вистачає, — відповів капітан і подався до каюти.

суднового лікаря.

    Цю  функцію на судні виконував молодий лікар, який перейшов з  захопленого піратами іспанського корабля. Звали його Діого Ромералес. Він добре знав свою справу, хоча не мав достатньо досвіду у себе на батьківщині. Крім того, що умів робити операції, Діого непогано розбирався в травах і зіллях. І відрізнявся відмінною витримкою та витривалістю.