Розділ 23. Розлючений втікач

Авелар розлютився не на жарт. Він не розумів, чому його кораблі зазнали поразки. Адже все починалося так добре. І що за таємничий корабель брав участь у битві на боці міста.

   Найменше він зараз думав, про те, як допомогти товаришам, що потрапили в біду. А, щиро кажучи, не думав про це зовсім. Спочатку навіть радів втратам. Адже так більше видобутку діставалося решті.

   Тепер же він обсипав брудною лайкою своїх людей, які взагалі не були в цьому винні. Одного матроса, навіть наказав відхльостати батогом. І мало не кинувся шаблею на квартирмейстера, коли той мав зухвалість не погодиться з ним у якійсь дрібниці.

   А корабель, який бився з флотом піратів, тепер наздоганяв його шлюп.

   Авелар наказав змінити галс і йти геть. Битва була програна. Але він пообіцяв собі залікувати рани та повернутись. І неодмінно покарати всіх за свою ганьбу. Коли корабель вийшов відкритий океан, він пішов до себе в каюту.

   Там на нього чекали двоє наложниць, які знали як догодити господарю. Інакше на них чекала жахлива доля. Він уже замкнув каюту, випив вина, і наказав дівчатам, які покірно чекали на нього,  станцювати. Але тут у двері постукали

   — Якого дідька від мене треба! Я сказав, яким курсом йти, недоумки! — загорланив капітан.

   — Це судно... — відповів йому матрос

   — Та мені насрати на нього, і весь португальський флот!

   — Але ж він не відстає.

   Капітан гримнув на наложниць і пішов разом з матросом на палубу. Вирвав у квартирмейстера підзорну  трубу.

   — Он там лівіше,— підказав помічник.

   — Без тебе бачу!

   Невідомий корабель на відстані кількох ліг, але наздоганяє їх. Він не схожий на військово судно.

   — А якщо, це хтось з наших. Можливо захопили флейт та вирвалися? — поділився здогадкою молодий штурман Едвард

   — А що їм від нас потрібно? Ділити нічого!

   — А от парою добротних ядер порадуємо їх, якщо що, — посміхнувся боцман Жан Льоріс.

   Тим часом на іншому кораблі капітан віддавав команди. Вітер трохи змінив напрямок, і матроси брасопили реї.

   — Ми маємо наздогнати їх, — звернувся Фернандо до своїх помічників.

   Його матросам не дуже подобалось те, що вони переслідували судно. Адже у врятованому місті їм мали заплатити. Та й прогулянка міськими тавернами їх спокушала набагато більше.

   Але вони вірили своєму капітанові. Лише наближені знали справжні причини, через які вони гналися за цим шлюпом.

   Погоня тривала кілька днів. Іноді, здавалося, що противник ось-ось сховається за обрієм, а іноді вдавалося наблизитися на відстань ліги.

   Потім він знову відривався. Але незабаром хороші мореплавні якості корабля, майстерність Фернандо та його помічників, а також злагоджена робота матросів принесла свої плоди. "Нестримний" наблизився майже на милю до супротивника. Той змінив галс і обернувся бортом. Почулися вибухи, весь борт був у диму. Декілька ядер впало в кабельтові від «Нестримного».

   Флейт зайняв зручну для обстрілу позицію, і ядра досягли мети. Хоча сильних ушкоджень не завдали.

   Бій тривав недовго. Не минуло й пів години як корабель Авелара залишився без грот-щогли. «Нестримний» теж отримав кілька незначних ушкоджень. Зірвало топсель, і кілька пробоїн у кормі.

   Противник запропонував перемовини. Невдовзі з нього спустили човен. Через п'ятнадцять хвилин, на палубу «Нестримного» піднявся молодий штурман у супроводі чотирьох бійців.

   — Ви капітан? — Поцікавився у нього Фернандо.

   — Ні.

   — Хотілося б поговорити з ним!

   — Він терпіти не може португальців

   — Ну, по-перше, не йому зараз диктувати умови. А по-друге, у нас у команді португальців не так багато. А я сам португалець лише по матері. Є англієць, шотландець, француз, італієць. Є навіть швед, добріша людина, — сказав Фернандо і підморгнув Альфреду. Той ледь помітно посміхнувся.

   Гість зам'явся і не знав, що відповісти. Потім промовив:

   — Коротше, чого вам потрібно від нас?

   — Повторюся, ми говоритимемо про це з вашим капітаном, особисто!

   Гість тримався зухвало, та вдавав, що нічого не боїться. Але Фернандо та його люди продовжували тиснути на нього.

   — Або за годину сюди прибуде ваш капітан, або ми продовжимо бій і пустимо вас на дно.

   — Ви ще не виграли бій. Просто ми ще не відкрили всі козирі, — упевнено промовив Едвард

   — Якби вони у вас були, навряд ви пішли б на перемовини,— відповів Фернандо, — або капітан завітає до нас на вогник, або ми візьмемо вас на абордаж.

   Едвард оглянув озброєних піратів, що зібралися навколо нього. Він довго оцінював їх, а потім відкланявся і подався на свій корабель.

   Фернандо з товаришами дивилися на корабель супротивників. Здавалося, вони готові знову кинутися в бій. Хоча без однієї щогли, керувати кораблем було набагато складніше. А вони напевно вже переконалися, що «Нестримний» і без цього випереджав їх у маневровості.