Розділ. 19 Врятований француз

На корабель в той час вже діставали усі запаси та зброю. А також зробили невеликий ремонт. Після півдня «Нестримний» вийшов у відкритий океан.

   Деякі матроси обурювалися рішенню капітана. Вони сподівались, що корабель простоїть на березі ще кілька днів. Та все ж розуміли, що напевно капітан дізнався про багатий приз, тому швидко вгамувалися. Жага швидкої наживи перемогла бажання ще розважитись в портових тавернах.

   Фернандо стояв на шканцях та час від часу дивився у підзорну трубу. Та як не вдивлявся нічого цікавого не знаходив. Та врешті решт, марсовий повідомив, що помітив баркас недалеко від берега.

   Люди, які сиділи в ньому відчайдушно гребли.

   — Здається з ними сталося якесь лихо, — припустив Джим Хадчізон.

   — Можливо вони з захопленого Гулякою судна, — погодився Фернандо.

   Тим часом на баркасі помітили корабель, який йшов в їх бік. Матроси в ньому замахали руками. Вочевидь побоювалися, що корабель в якому вони бачили порятунок, пройде повз них.

   Нарешті баркас підійшов до «Нестримного». Двадцять три матроси піднялись на палубу. П’ятеро з них були поранені, один без тями.

   — Здається ви повернули мені борг, — звернувся до Фернандо французькою один з врятованих.

   — Який ще, в біса, борг... — Фернандо лише коли уважно придивився, впізнав цю людину. Поряд з капітаном стояв Пьєр Анрі де Руанс, який колись знайшов Фернандо на острові. І хоча капітан судна, на якому ходив Пьєр, продав Фернандо у рабство, Пьєр, як міг допомагав хлопцю. 

   Фернандо добре розумів, завдяки кому тоді вижив.

   — А я мав рацію, коли казав, що ваші друзяки вас викуплять.

   — Не зовсім, як тобі здається. Хоча... нехай буде так, — посміхнувся Фернандо до старого приятеля.

   — Почекай, — знітився француз, — якщо ви пірати, то ми тепер ваші бранці?

   — Не хвилюйся. На моєму кораблі ти, та твої товариші гості. Обіцяю висадити вас при першій нагоді. Краще розкажи, як ви тут опинились.

   — Цей старий йолуп, капітан Камаре посадив нашу «Маркізу» на мілину. А тут невідомо звідки з’явилися кляті пірати на трьох каное. Ми намагались поцілити з гармат, та марно. Наш гармаш, тупа макитра, з переляку забув як цілитися.

   Француз вочевидь ще не відійшов від пережитого, схопився за голову та замовк. Та через деякий час опанував себе та продовжив розповідь.

   — Ми бились з ними, та лиходії вбили пів команди. Тих, хто вижив посадили у баркас, а самі вирушили кудись на нашому кораблі.

   — Тепер у Гуляки є корабель, — пробурчав Стів.

   — Певен ми зможемо їх наздогнати, — відповів Фернандо, — яким курсом пішли пірати?

   — Зюйд-іст-іст.

   Поранених відвели до лікаря. Французам запропонували надати провізії, щоб ті на баркасі змогли дістатися порту. Та вони відмовились. Здорові та легко поранені допомагали матросам ставити вітрила.

   Дув слабкий вітерець, та не зважаючи на це, корабель впевнено рухався навздогін. Попереду нікого не було. Та Фернандо наказав не змінювати курс.

   Пройшло два дні, коли вони побачили попереду вітрила.

   —  Це наша люба «Маркіза»! — Зрадів Пьєр, коли розгледів корабель у підзорну трубу.

   Вже вечоріло, а коли настала ніч, корабель ніби зник. Через густі хмари місяць ледь освітлював шлях. Всі, навіть Фернандо хвилювалися, що знову втратять супротивника.

   Та вранці з’ясувалося, що «Нестримний» не тільки не відстав, а навпаки добре наблизився до переслідуваного судна.

   На «Маркізі» їх помітили. Та у Гуляки було замало людей, щоб швидко ставити вітрила. Той відразу зрозумів, хто саме женеться за ними.

   — Казав вам, спочатку потрібно з Фернандо розібратись, — горланив він на Васку, який після загибелі

Аррудо, став квартирмейстером.

   — Але ми не могли втратити можливість заволодіти цим кораблем.

   Гуляка спопелив того поглядом, та подивився на флейт, що швидко наближався.

   — Приготувати гармати, — гримнув він щосили, — пригостимо Морейру.

   Через дві години кораблі опинились на відстані гарматного пострілу один від одного. Та Гуляка хоча й був рідкісним мерзотником, але в морській справі дещо тямив. Він розвернув корабель так, що він опинився з навітряного боку.

   — Він забирає вітер, — крикнув Альфред.

   — Бачу, — відповів товаришу капітан.

   «Нестримний» провів вдалий маневр, та виграв вітер у супротивника. Близько години кораблі маневрували. По черзі опинялись в більш вигідному положені.

   Нарешті Стів знайшов момент для пострілу. Та канонір схибив. Ядра майже не поцілили у «Маркізу»

   А от супротивник майже відразу відповів, і більш вдало.

   Збив верхівку грот-мачти, а також пошкодив фальш борт.

   Фернандо вилаявся, та наказав міняти галс. Гуляка потирав руки, бо в нього з’явився шанс покінчити з ворогом. Він картав себе останні місяці, що не впевнився тоді на острові в загибелі хлопця.