Розділ 11. Взяття Сан-Августину.

Зграя головорізів пробиралася до міста, сподіваючись напасти зненацька. Ображений на губернатора Перес розповів багато корисних речей. Так, стало відомо, що містечко охороняє фортеця з двома ротами солдатів. Розповів про деякі слабкі місця, якими можна скористатись.

   Довгий час йшли через болота, і необережність ледь не коштувала життя п’ятьом розбійникам.

   Перевозити вантажі допомагали віслюки, яких  запозичили у дикунів. Які також погодились показати коротку дорогу. Крім того, пірати поповнили запаси провізії та питної води.

   Усього було близько двох сотень людей. Сімдесят людей Грінвельда, близько сотні головорізів Робертсона, та п'ятдесят Лоуренса.

   Частина людей залишилася на кораблях. що «Нестримний», разом з іншими кораблями тепер  стояв в іншій бухті.

   Нарешті, коли вже догоряв багряний захід сонця, вдалині з'явилися стіни міста.

Планувалося, що до ранку пірати вже будуть біля його стін. Перес обіцяв, що серед охорони є його люди, які відкриють ворота. Поки що іспанець ні чим себе не компрометував. Однак у повітрі витало відчуття чогось недоброго з їхнього боку. Втім, пірати самі прийшли сюди зовсім не з добрими намірами.

   Вони зробили привал лише на кілька годин, а потім знову рушили в дорогу. Темна ніч чудово вкрила їх від сторонніх очей. Так вони й підійшли до високих мурів. Місто було добре укріплене. Звідти було дуже зручно обстрілювати ворога картеччю. І якщо люди Хіменеса не відчинять ворота, доведеться дуже несолодко.

     Корабель, керований Домінгесом, підійшов до міста з моря та підняв іспанський прапор. У місті як раз чекали на прибуття схожого судна з мукою та іншими товарами з Веракрусу. Портовий лоцман впевнений, що це довгоочікуваний корабель, відправився до нього в човні, щоб завести корабель в затоку. Зовсім не чикав він, що не встигне піднятися на борт, як опиниться у полоні у піратів.

   На чолі захисників вежі в той день був досвідчений лейтенант Микель Сальгадо. Вже кілька днів його

долали тривожні передчуття. Декілька днів тому йому доповіли, що рибалки бачили кілька кораблів, невідомого походження. Він спеціально вислав кілька загонів розвідників. Проте ті не повернулися.

   Того ранку не віщувалося жодних бід. Ледве вловний бриз, і лише кілька хмар на небі. На перший погляд, у місті все спокійно. Але щось з'їдало старого, не давало заспокоїтись. Потім цей дивний корабель. Його помічник, як і більшість був упевнений, що це корабель з товарами з Веракусу. Та чомусь він здавався йому підозрілим.

   Дон Мікель не перший рік був на службі, і багато чого побачив. Це молодим хлопцем він ледь не потрапив у полон до берберів. А тут, спочатку на  Санто-Домінго, а тепер у Флориді неодноразово відбивав атаки піратів. Знав їх підступність, і жагу до багатств, які належать іспанській короні.

   — Мерщій руш до західної вежі, і передай мій наказ бути напоготові! — скомандував він помічникові, Диого Паєсу.

   — До чого бути напоготові?

   — Передай наказ, і повернися доповісти!

   Діого помчав геть. Старий лейтенант ходив туди-сюди оглядовим майданчиком.

   Раптом з іншого боку міста почувся гучний вибух. Солдати хапали шаблі, пістолі,

арбалети і мчали у бік вибухів. Мікель швидко збудував людей у ​​бойовий порядок. Однак на той час частина міста вже була зайнята ворогом. А на східній вежі замість звичного прапора,

висів незрозумілий прапор із горизонтальними жовтими та червоними смугами.

Бій йшов вулицями міста. Перелякані мешканці, що ледве прокинулися, вискакували з будинків, і тут же опинялися серед бійні. Спочатку захисники міста чинили запеклий опір ворогові. Але коли двоє помічників Сальгадо зазнали поранень, частина солдатів розбіглася під натиском нападників. Незабаром був взятий палац губернатора, а Сальгадо разом з солдатами, був відтіснений до форту, що залишився. На пропозицію здатися він відповів жорсткою відмовою і продовжив відбиватися. Але незабаром сили захисників вичерпалися, і вони  здалися. Оскільки ватажками піратів було обіцяно, що людей, які не чинитимуть перешкод, не чіпатимуть.

   Пірати влаштували  тимчасову резиденцію в будинку одного з найбагатших торгівців міста. Його маєток ні оздобленням, ні розмірами не поступався палацу губернатора. У саду росли гарні рослини, був фонтан. Пірати знайшли у нього скриню з коштовностями, а також забрали пару перських килимів. Але, як і було обіцяно його доньок, молоденьких красунь, не зачепили.

Сюди зносили килими, намиста, діаманти з усього міста. В будівлі казначейства пірати знайшли багато зливків срібла. Як виявилось, нещодавно недалеко звідси затонув великий корабель, який віз срібло до Європи. Більшу частину вдалося врятувати. Також піратам дістався непоганий  збройовий арсенал. На складі вони знайшли багато якісної парусним, і навіть готові вітрила.

   Тепер треба було поділити награбоване між командами. Пірати радісно потирали руки. Кожен прикидав, скільки цього добра може відійти йому. І на скільки йому цього вистачить.

Втім, пірати досить швидко витрачали свою частку награбованого. Повертаючись у рідний порт, або просто стаючи в нейтральному порту на довгу зупинку, вони пускалися в тяжкі в портових тавернах та борделях. Бувало, що першої ж ночі програвали все награбоване в карти чи кістки. Дуже небагато морських розбійників могли накопичувати статки. Зрозуміло, були й ті, хто заривав, у лише йому відомому місці награбоване. Але цих скарбів значно менше, ніж можна подумати.