Розділ 4. Несподівана зустріч

Фернандо переконав себе в тому, що потрібно якомога швидше втекти від цієї зграї, проте відповідних моментів все ще не було. Кілька разів «Помста» ставала на стоянку біля незаселених островів в Атлантичному океані. Команда висаджувалася, щоб поповнити запаси прісної води. Він подумував втекти від піратів, і сховатися в глибині острова. А коли пірати не знайдуть його, вирішать, що він попався в лапи диким тваринам. Його не стануть його шукати і відправляться далі. А він буде чекати, коли на горизонті з'явиться вітрило мирного судна.

На останній такий зупинці, він уже був готовий, здійснити свій план, однак його спочатку не випускали на берег. А коли знадобилося більше людей на березі, для важкої роботи, квартирмейстер не зводив з нього очей. До того ж він, врятувавшись від піратів, міг потрапити на корабель, до когось з жертв «Помсти». І якщо його впізнають, це може для нього закінчитися дуже погано.

Корабель йшов до Гвінейської затоки. Гуляка планував довгу стоянку у невеликому прибережному містечку. Від членів команди Фернандо дізнався, за тамтешній порт і околиці. Йому здавалося, що цього разу раз вдасться звільнитися. Але потім сталося, те, що змусило змінити плани.

Стояла ясна тепла погода, вітер підганяв вітрила, коли матрос на марсі вказав на невеликий вітрильник на горизонті.

Ще не розглянувши, як слід майбутнього супротивника, пірати потирали руки, передчуваючи близьку битву і можливий грабіж.

  - Здається француз, - говорив капітан, дивився в трубу, — на борту є гармати. Можливо, спробують дати нам бій. Ох ... вже помітили нас, забігали по палубі, нічого у нас вистачить на вас свинцю.

- А у них пару мамзелів, як я бачу, - з пожадливістю промовив Рохас

- Приготуватися до бою, зараз покажемо цим салагам, як б'ються справжні моряки! Відправ Аморалеш на них декілька рибок, щоб зупинилися!

Незабаром лівий борт «Помсти» злегка здригнувся від залпів. Кілька ядер впали поблизу від баркентіни. Це був знак, зупиниться. Але противник не корився, і незабаром відповів. Одне ядро ледь не вдарило в борт «Помсти» . Справа набула дещо інший оборот, ніж розраховував Лопес. Квартирмейстер Рівас, тим часом давав команди бомбардирам. «Помста» відповіла жорсткіше, противник залишився без фок-щогли, і отримав кілька пробоїн в обшивці. Баркентіна незважаючи на це змогла швидко розгорнуться за вітром, і трохи віддалитися від піратів.

- Вирішив піти. Гей, чого копаєтеся, черепахи. Курс південний захід, поставити лісель! - кричав Гуляка на матросів. Баркентина трохи відірвалася від переслідувачів, і була поза досяжністю гармат «Помсти». Однак краще вітрильне озброєння дало про себе знати. Не минуло й п'ятнадцяти хвилин, як «Помста» майже вдвічі скоротила відстань, а Рівас тим часом готував команду до абордажу. Ядра, вдало пущені Аморалешем, зірвали частину щогли, і вітрила. Приречені матроси баркентіни готувалися до відповідного залпу, але тут до її капітану вибіг чоловік у дорогому камзолі, і став з ним про щось сперечатися.

Лопес спостерігав все це в підзорну трубу.

- Походу цей виряджений щиглик господар судна. Схоже капітан його послухався ... Так вони зупиняються. Так би раніше.

Корабель дійсно зупинився, і на ньому спустили прапор. «Помста» повільно наближалася до пихатої жертві. Звідти спустили маленький човен, в якій сиділи капітан, хтось із офіцерів, і чоловік, якого пірати взяли за господаря судна. Одночасно кілька човнів з піратами попрямувало на захоплений корабель.

— Прошу приєднається до нашої компанії, - посміхаючись, сказав Гуляка, коли ті, піднялися на палубу.

— Капітан Марсель Дегранж, - відрекомендувався капітан. Я велів своїм людям битися до кінця. Тому нехай це залишиться тільки на моїй совісті, мої матроси лише виконували мої накази.

— Залишимо шляхетність, тим, хто здатний її оцінити, люб'язний, - перервав його Рівас.

Фернандо розумів, яка доля швидше за все чекає на людину. Дегранж був високим брюнетом, середніх років. Його обличчя не виражало ні страху, ні ненависті, але було видно, що він вже змирився зі своєю незавидною долею. Ця людина бився б до останньої краплі крові, якщо б господар судна не зупинив його.

- Наш корабель прямував до острова Прінсіпі, - продовжив Дегранж.

- Так, а ви сеньйор чого мовчите, - звернувся Рівас до господаря судна, - вирішили, раз месьє Дегранж взяв провину на себе, то вам і боятися нічого.

- Десь безумовно ми з вами вже зустрічалися, - втупившись на нього, сказав капітан піратів.

.— Дон Андреаш Гуардадо де Руіш, господар цього судна. Як ви вже чули, мій капітан взяв провину на себе. я ж, одразу наказав йому зупинитися. Я відома людина в Португалії, і згоден виплатити вам солідний викуп за себе і мій корабель.

- Тобто ви хочете врятувати себе, а доля ваших матросів і капітана вас не цікавить? - з докором у голосі сказав Рівас.

- Згадав! - перервав його Гуляка, - ми вже стикалися з вами, правда не на пряму. Це ж через вас реалізовував товари відомий контрабандист Онтаріо, та й Костагранде мав з вами ряд загальних справ.

- Не знаю про кого, і про що ви говорите, - відповів дон Андреаш, хоча все помітили, як він змінився в обличчі.

- Не раджу водити мене за ніс, - гаркнув Гуляка, - а не то, вас спіткає доля, яку ми приготували месьє Дегранж.

- Так як ви смієте ...

- Тихіше, - спокійно, ніби розмова йшла про зовсім безвинні речі, промовив Рівас, і витягнув свою шаблю, направивши її на дона, - ви нам можете надати послугу, тому поки ще залишаєтеся живі, але не раджу вам жартувати, цей клинок протикав і куди більш знатних осіб, ніж ви .

- Давай пощекочі цього надутого індика, - крикнув, хтось із стовпилися навколо матросів. Але відразу завмер, коли квартирмейстер подивився в його бік.

- Давайте поговоримо в моїй каюті, - стримано запропонував Гуляка, - у мене до вас пропозиція, вигідне для нас обох.

Намагаючись зберегти гордовитий вигляд, але в глибині душі сподіваючись, що для нього все може закінчитися благополучно, сеньйор пішов слідом за піратським капітаном.