Епілог

Ще ніколи в залі суду Корнхіллу не збиралося стільки людей. Справа містера Гранта набула такого розголосу, що приїхали кореспонденти навіть з Лондону. Дванадцять присяжних повинні були підтвердити чи відкинути провину і всі завмерли в очікуванні. Шулерство. Шантаж. Викрадення людини та свідома брехня. І це ще був не повний список звинувачень. 

В першому ряду сиділа Моллі і містер Претт тримав її руку в своїй. На пальці поблискувала обручка, ще зовсім нова,  яка не вкрилася жодною подряпинкою — нагадування про сімейне щастя та кохання, якого вони справедливо заслужили. Правда медовий місяць довелося відкласти, оскільки молода дружина виступала свідком, а її чоловік — одним з безпосередніх учасників подій. 

Як тільки звинувачуваного привели до зали після перерви, серед присутніх пробіг гомін. Люди переглядалися, але містер Грант зберігав байдужість та високомірство. Так, йому загрожувала боргова яма, але й там завжди можна знайти вихід, головне знайти спільників! Що до викрадення — постраждала не отримала жодних травм, а він довів власну непричетність. 

Момент, коли адвокат містера Гранта виступав на першому засіданні, виявився найважчим для Моллі. 

— Суд не може звинувачувати мого клієнта у викраденні, оскільки не має жодного свідка! Людина, яка привезла місіс Претт у лікарню, нам невідома, хоча й назвалася його іменем. І головне. Містер Грант не міг організувати викрадення, бо не мав для цього причин, — він підвищив голос, щоб перекричати шум в залі. — Його дружина, померла кілька місяців тому! Ось лист, що це підтверджує! 

Моллі не хотіла в це вірити. Вона шукала будь-яку зачіпку, але адвокат настояв на своєму — дружина звинувачуваного втекла і померла в лікарні. Тепер, вдивлялася в гарне обличчя звинуваченого, Моллі думала: що могло привабити бідну сестру, щоб віддати свою долю в руки такого мерзотника? Краса? Зухвалість? Пристрасть, що між ними спалахнула? Чи просто в шістнадцять років Лора залишалася надто романтичною та мрійливою? Важко уявити, яке її спіткало розчарування, коли почуття перегоріли і відкрилася гірка правда!

Вона зітхнула,  проковтнувши сльози і стиснула руку Вінсента. Прокурор тим часом почав зачитувати обвинувачення, оголосив всіх свідків у справі викрадення і вже хотів звернутися до пристяжних, аж раптом в залі згасло світло. Присутні почали оглядатися по сторонах та перешіптуватись, а в приміщенні за мить зросла тривога та очікування чогось потойбічного. 

Між рядами промайнула постать, хтось приніс гасову лампу та запалив її, а також поклав на стіл записку, яка змусила суддю деякий час недовірливо її перечитувати. 

— Порядок! — він постукав молотком, закликаючі до тиші. — Ми маємо ще одного свідка, якого повинні опитати по справі! Покличте Місіс Грант! 

Почувся дружний вигук. Двері відчинилися і в зал зайшла молода жінка в супроводі невисокого рудого чоловіка. Він підтримував її під руку і в повній мовчанці проводив мимо застиглих від здивування жителів міста. Знадобилася ціла хвилина, шоб Моллі прийшла до тями та скочила зі свого місця. 

Це був не сон! Не вигадка, не двійник і не привид Лори. Сестра виглядала трохи блідою, але була живою і здоровою, а ще такою, що подорослішала одразу на багато років. Обійми та сльози тривали так довго, що судді довелося нагадати про порядок ще раз та з великим трудом вгамувати зал. Нарешті він втратив терпець.

— Продовжуємо засідання! Прошу підійти до мене пані! Назвіть своє ім’я! — звернувся до неї суддя.

— Лора Марія Грант. Я дружина Джеймса Гранта і  хочу дати показання, — вона поклала руку на Біблію. — Клянуся говорити правду і нічого крім правди! 

Моллі поглянула на містера Гранта. Той розгубив свою пихатість і схопився руками за голову. Це був жест відчаю. Мала хвойда знала надто багато про його минуле, але правда не повинна була виплисти назовні. Ніколи! І тим більше через жінку, яку він вже давно не кохав і вважав для себе обузою. Але тепер все було кінчено! І тільки починалося для тих, хто довгий час був в розлуці і вже втратив останню надію. 

Скільки ще потім обговорювали гучну справу містера Гранта, важко сказати. Через тиждень, коли все було позаду, Лора допомагала сестрі збирати речі і розмова торкнулася теми, про яку ніхто не наважувався згадати.

— То що ти тепер робитимеш? — Моллі прибрала з полиці фото, де дівчата стояли поряд такі юні та щасливі. — Після того, як отримаєш розлучення і станеш вільною людиною?

— Зазирну наостанок до інспектора. Не смійся, я знаю, що про нього говорять,  і все-таки це містер Стерлінг зумів все розкрутити! Кажуть він вчинив обшук в кожному домі, у всіх, хто грав в карти з Джеймсом. Вибач, люба, але твоїх свідчень було недостатньо, бо ти жінка. Інша справа шантажист, який сам зізнався, що знає правду. Але тепер все це більше не має значення!

— Отже, ти не хочеш мені зізнаватися? — Моллі чекала, склавши руки на грудях.

— Обіцяй, що ти не будеш сміятись! — відповіла Лора — Після того, що сталося,  я почала думати над тим, щоб відкрити жіноче детективне агентство. Ми могли б допомогти таким самим жінкам, які попали в біду. 

— Лора?!

— Так, бо ти найкраща місіс Детектив у світі! А що до іншого, думаю таємниць тобі вистачить не тільки в Корхніллі. В Лондоні теж водяться привиди, ворожки та всі ті прибульці, про яких мені розповів містер Претт!