Розділ 8.2

Моллі діждалася, поки її друг та наречений повернеться до інших гравців і якомога тихіше вислизнула з буфетної. Але не встигла вона зробити і кількох кроків, як дорогу перегородила висока постать. Містер Грант зупинився і окинув її поглядом, помітив незачинені двері буфетної та одразу спохмурнів. Можна було вважати його високомірним та неприємним, але в розумі чи кмітливості відмовити було важко. 

— Що ви тут робите, міс? Підслуховуєте за своєю ініціативою, чи вас хтось найняв? 

— Я вас не розумію, - найкраще було прикинутися дурепою і Моллі похлопала віями, але це не справило враження.

— Та невже? — він говорив тихо, але карбував кожне слово. — З яких це пір служниці хазяйнують в буфетній? Може скажете, хто вас на це надоумив, чи спитаємо у власника клубу? 

З його вуст злетіла погроза, яка повинна справити враження і налякати, але Моллі була не з тих, хто так просто піддається на шантаж. На такий випадок вона приготувала гарну відмовку: новенька, що підміняє дівчину, яка захворіла. Просто переплутала кімнати, що тут такого! А ось в її співрозмовника рильце було в пушку… 

— Пробачте, сер, але я працюю тут перший день…

— І останній! Якщо ви розкриєте свого рота і скажете хоч слово про те, що підслухали, ви дуже про це пошкодуєте!

— Ні, сер, не скажу, я вмію берегти таємниці… навіть якщо почула їх випадково. 

Якусь мить містер Грант втратив пихатість. Він ще ніколи не стикався з жінкою, що посміла б кинути йому виклик! Вдивляючись в обличчя Моллі, картковий король наче намагався прочитати відповідь: як це могло статися, аж раптом його осяяла здогадка. 

— Здається, я зрозумів, в чому справа… Навіть до моїх вух дійшли новини про розумницю міс Сміт, яка розплутує всі справи цього телепня Стерлінга! Вас послали, щоб ви дізнались подробиці про смерть Рональда, чи ви думали. що всі тільки про цей розмовлятимуть? Отже, слухайте уважно! — несподівано він схопив її за руку і стиснув, наче лещатами. Гарне обличчя перекосилося від гніву, а очі метали блискавки.  – Якщо ви думаєте, що інспектор вам допоможе, то сильно помиляєтесь! Я б на вашому місці не став так ризикувати, адже не тільки в мене є таємниці. 

Моллі відчула, як земля йде з-під ніг. Страшна здогадка пронеслася в її голові, але страх одразу віхлинув. Єдине, що міс Сміт приховувала від знайомих та друзів, стосувалася її власних пошуків і це навряд чи могло зацікавити сторонню людину. Навіть шахрая і шулера. Вона зустрілася поглядом з містером Грантом. Відповідь ховалася в погляді сірих очей, які здавалися диявольськими, холодними і бездушними, як і їх володар і він не блефував. 

Невідомо, чим закінчилася б ця розмова, якби не поява нового відвідувача, що неспішно піднімався сходами. Містер Грант вирівнявся, поправив краватку і повернувся до знайомого, щоб привітатися. Доки чоловіки розмовляли, Моллі непомітно зникла з очей. Треба було діяти негайно, але так, щоб не привернути зайвої уваги! Схрестивши на удачу пальці, шпигунка попрямувала до кабінету, в якому нещодавно прибирала попільничку після одного з відвідувачів. Письмовий прилад ще був на столі і вона схопила перо, щоб накидати коротку записку. 

Букви танцювали, і в голові мимоволі з’явився образ гувернантки, яка з жахом дивиться на такий почерк своєї підопічної. Тим краще! Інспектор з підозрою ставиться до анонімок, а до тих, що написані жінкою — і поготів. Каракулі сподобаються йому більше! Закінчивши свою справу, Моллі сховала послання в кишеню і попрямувала до чорного вихода. Їй наче далі зілля удачі, бо по дорозі ніхто не зустрівся, а лакей стояв до неї спиною і обговорював з кимось з прислуги політику — відмінна тема, яка могла повністю захопити будь-якого чоловіка. 

На мить він кинув погляд на нову служницю, але не надав її присутності особливої уваги і Моллі рушила далі, поки не опинилася біля дверей. Вона  з задоволенням зробила ковток свіжого вечірнього повітря, все-таки містер Претт був правий — чоловічий клуб з його димом від сигар не найкраще місце для молодої леді… Добре, що цей заклад був розташований майже в центрі містечка і тут в будь-який час можна було зустріти перехожого. Так сталося і цього разу. 

Тротуаром шкандибав молодик і щось насвистував собі під ніс. Побачивши гарненьку служницю, він зупинився і подарував нахабну посмішку. 

— Доброго вечора, мала! Щось шукаєш чи тобі потрібен супровід? Не найкраща думка гуляти тут на самоті.

Моллі і оком не повела, наче таке звернення було для неї звичним. Навіть більше, вона жеманно повела плечем та піджала губи.

— Супровід не потрібен, а ось допомога… Пошта вже не працює, а мені треба знайти кур’єра. 

— Ого! — молодик зацікавився ще більше. 

— Отож бо! Розумієте, які ці пани, дають гроші за роботу, але не думають про те, хто її зможе виконати! — вона наче ненароком подзеленчала монетами. 

— А що за робота? 

— Так, дрібниці, передати одну записку. 

Напроти зупинився екіпаж і з нього вийшла весела компанія, на яку Моллі звернула особливу увагу. Студенти, які, мабуть, також шукають, чим розважитись. Її новий знайомий теж кинув погляд через плече, випити і йому б не завадило…

— Ось що, крихітко. Якщо вже тобі так потрібно, вважай, ти знайшла, що шукала! давай свою записку! 

Міс Сміт подивилась на нього з недовірою. Треба було потягнути час, щоб все виглядало правдоподібно. 

— Давай-давай, я тобі можу присягтися, що зроблю все швидко, як поштовий голуб взамін на поцілунок! — він розсміявся. задоволений власною дотепністю.

— Два шилінги, — відповіла Моллі і сунула руку в кишеню. — Але доведеться збігати до інспектора Стерлінга. 

— Згоден! 

Він схопив гроші, забрав записку і зник в тумані, що починав окутувати містечко. Моллі мерзлякувато перебрала плечима. Її вже могли почати шукати, а це зовсім не було бажаним поворотом подій.  Повернувши до будинку, вона пішла майже навпомацки, ніхто не додумався запалити ліхтар над чорним ходом. Пальці  вже торкнулися дужки, коли позаду промайнула тінь і сталося непередбачуване, хтось схопив її за плече, а тверда рука затулила рота. Останнє, що міс Сміт  запам’ятала  — різкий неприємний запах, що вдарив в носа, а потім тиша і темрява, яка затягнула її в свої тенета.