Розділ 8.1

Зібрання клубу відбулось як завжди о восьмій. Це було різнобарвне товариство, в якому містер Претт відчував себе, що риба в воді. Представлений, як людина заможна, новий гравець міг спокійно зайняти стіл серед тих, хто ставив по-крупному. Він зробив це навмисно, бо не сумнівався  — той, хто відправив на той світ нещасного юнака, не став би робити це через дріб’язок. Для цього була вагома причина, яку хтось з присутніх старанно приховував. Підозри тільки збільшились, оскільки відкрилась важлива дрібниця. 

За три місяці перебування в Корнхіллі в клубі збирались майже одні й ті самі гості, але сьогодні з’явився дехто новий. Едвард Грей мав на вигляд років тридцять і відрізнявся тим типом зовнішності, який робить чоловіка об’єктом жіночих мрій. Бездоганний костюм, золотий годинник і перстень з діамантом тільки підкреслювали його особливий статус. Багатій, що розважався у вільний час і не рахував грошей. 

Містерові Претту кортіло дізнатись більше про цього павліна, але для початку він вирішив просто за ним простежити. 

— Цікавитесь новим картковим королем? — сусіднє крісло зайняв один з завсігдатаїв.

— Можливо. Завжди приємно побачити нове обличчя. Це рятує від нудьги, ви не вважаєте? — він неспішно витяг сигару і закурив, підтягуючи до себе свіжу газету.

Співрозмовника така відповідь здивувала і навіть потішила. 

— Якщо ви маєте на увазі містера Гранта, то дружба з ним врятує хіба що від зайвих грошей. Йому неймовірно щастить в грі! За останній тиждень він виграв маленький статок. 

Це зацікавило ще більше. Наскільки містер Претт знав, в Кронхіллі не було по-справжньому багатих мешканців. Декілька родин, включаючи його колишню коханку, вважали себе вершками суспільства, але ніхто з них не дійшов до того, щоб програти своє майно і гроші. 

— Отже, містер Грант темна конячка? 

— Важко сказати. Він зупинився тут у друга і одразу став такою собі знаменитістю. Вчора, як стверджують в нього був день народження, але ввечері ми зібрались звичайним складом. Навіть пили Божоле. 

Щось тенькнуло в грудях містера Претта. Здається, він чув про це від Моллі! Нещасний злодій, що так погано закінчив, хотів пограбувати пана Дефо і обрав за трофей саме це вино! Дивно, що інспектор досі не вчинив допит і не увірвався в кожен дім, щоб перевірити, чи не стоїть на столі пляшка французького напою! 

Він вже почав строїти власні версії, коли за столом почулися збуджені голоси, а один з гравців кинув карти і підвівся. 

— Знову не щастить, Кроулі? — містер Грант насмішкувато відкинувся на спинку стільця, та згріб до себе купюри. — Можливо, хочете відігратися? 

— На сьогодні моя платоспроможність трохи обмежена… І грати на бажання я теж не так, щоб мріяв. Пам’ятаючи про те, що сталося з бідним Рональдом.

Настрій за столом змінився миттєво, а містер Претт нагостив вуха. Присутні утримались від коментарів, лише обмінювались поглядами, але “картковий король” блиснув очима. 

— Думайте, про що говорите! Я тут ні до чого, чи ви вважаєте, що я винен в його смерті? Нісенітниця! 

— Може й так, але я дещо чув, та не звик плескати язиком…

Картковий король відкинувся на спинку стільця, дістав сигару на неспішно закурив. Одразу було помітно, що він добре вміє тримати “театральну паузу”, щоб змусити суперника нервувати.  

— Успіх приносить славу, слава породжує заздрість, а заздрість помножує брехню. 

В його погляді читалося презирство, але обійшовся без відвертих образ. Містер Грант вже приготував чергову зневажливу репліку, коли до кімнати зайшла особа, яка привернула його увагу. Молоденька служниця наблизилась до столика, тримаючи в руках тацю з листом. Конверт був підписаний впевненим почерком, але більшість присутніх вирішили, що це записка від жінки. Хто ще міг потурбувати людину, яка проводить вечір в клубі з друзями за улюбленою справою: обігрує знайомих та наповнює власний гаманець?

Містер Претт теж зацікавився таким несподіваним втручанням, але через мить газета випала з його рук, бо він просто не повірив власним очам. Ні, цього не могло бути! Молода особа в довгому білому фартусі та мереживному чепчику була йому добре знайома, хоча жодного разу не повернула до нього голови. Доки він намагався оговтатись, містер Грант пробіг очима по папірцю і підвівся: 

— Вибачте, я залишу вас на хвилину! 

Його висока постать зникла за дверима майже одразу за служницею і містер Претт рушив за ними, відчуваючи страшенне хвилювання. Дівчина попрямувала до сусідньої кімнати, закритої важкою шторою, але він встиг спіймати її за лікоть. 

— Моллі?! Що ви тут робите? 

Помилитися було неможливо. Це була його наречена, одягнена в уніформу. Вона похитала головою, сподіваючись, що містер Претт зрозуміє все без слів, але той і не думав мовчати,  а замість цього потягнув за її собою. Тільки коли вони опинились наодинці в крихітному просторі під сходами, він дав собі волю.  

— Що це за маскарад? Як вам, сили небесні, вдалося пробратися в чоловічий картковий клуб?! 

— Тихіше, якщо не хочете, щоб нас впіймали! Я все розповім вам потім! Поки що спробуйте прослідкувати за цим пихатим паном, бо його тільки що звинуватили в шулерстві! 

— Грант шулер?!

— У всякому разі лакей в цьому впевнений. Він чув, що вчора тут сталася трохи неприємна розмова, але не хоче повідомляти поліцію. Приватний клуб… репутація тут вище за все, а питання вирішують самі гравці.  

— Я теж дещо про нього дізнався. Фортуна аж занадто до нього прихильна!

Моллі озирнулася по сторонах та приклала палець до губ, вимагаючи мовчання. Вона дуже хвилювалася і продовжила пошепки:

— Це не все. Не знаю, як це пов’язано з пограбуванням крамниці, але він… Хтось іде! — невгамовна міс Детектив виплуталась з обіймів, схопила нареченого за руку та потягнула за собою.