Розділ 8. Чотири карти

Місіс Боу завжди вважала себе щасливицею. А як же — мати стільки знайомих, щоб запросити на власні іменини! Свято запланували на суботній вечір і все складалося найкращим чином: погода, настрій і слава Богу здоров’я. Залишалося тільки зазирнути до пана Дефо по новий сорт вина, бо з його слів напій був надзвичайно смачним і витриманим. Хазяйка пансіону вже була на півдороги до крамниці, коли побачила біля входу констебля і її одразу охопило недобре передчуття. 

— Сюди не можна мем! — полісмен закрив дорогу.

— Як це не можна? — вона вперла руки в боки і набула грізного вигляду. — Я повинна забрати свою покупку, за яку заплатила гроші! 

— На жаль, вам прийдеться повернутися іншим разом. Сюди не можна, це місце злочину! 

Така відповідь аж ніяк не покращила настрій. Невже знову студенти, які останнім часом створювали весь цей безлад і вешталися вулицями напідпитку? Місіс Боу озирнулася — вітрини цілі,стіни не розписані, отже не схоже на звичайне хуліганство. Саме в цей момент з-за спини констебля показалася знайома постать. Містер Стерлінг виглядав розгубленим і його пониклі вуса видавали поганий настрій. У домовласниці одразу виникло безліч запитань, але відповідь “намалювалася” сама. Дужий помічник інспектора з рябим обличчям підштовхував молодика, що був закутий в наручники. 

Юнаку можна було дати не більше двадцяти років і виглядав він зовсім безвинною дитиною: погляд блукав навкруги, краватка з’їхала набік, а на лобі блищали крапельки поту. 

— Що він наробив? — запитала місіс Боу, у якої прокинувся материнський інстинкт. 

— Проліз в крамницю. Його знайшли в підвалі непритомного з пляшкою вина в руці. Зараз пан Дефо перевіряє, чи все на місці, а далі закон вирішить — накласти штраф чи дати термін ув’язнення! 

— І куди тільки дивляться його батьки! — місіс Боу розсердилась. — Він хоча б пояснив навіщо це зробив? 

Інспектор знизав плечима. Він свято беріг таємницю слідства, але й без нього було ясно — юнак не в собі. Весь час повторював одні й ті самі слова і дивився перед собою, явно не розуміючи де він. Коли бідолагу заштовхали в поліцейський екіпаж, місіс Боу нарешті отримала можливість заскочити до крамниці. Пан Дефо тільки піднявся по сходах і виглядав геть розгубленим, так що з нього не одразу вдалося витягнути хоч слово.

Довелося прикласти чимало зусиль, щоб дізнатися  подробиці. Виявилося, що негідник зумів відчинити замок, пробрався всередину, але не взяв гроші в касі і взагалі нічого не поцупив.  

Місіс Боу трохи втішилася такою новиною. Через пляшку вина бідолашного хлопця не ув’язнять, а її почесний гість не змінить плани на вечір. Вона виказала всіляке співчуття і віру в поліцію, нагадала про сьогоднішнє свято і поспішила назад додому, щоб вдосталь попліткувати про все, що дізналася. 

Не встигла ще вона просунулась на кухню з повною корзиною покупок, як зіткнулася з міс Сміт. Більш вдячної слухачки геть було й шукати і домовласниця обрушила на неї всі новини. Найбільше її зачепило те, що юнак  не міг назвати свого імені, не розумів, коли до нього звертаються і не навіть не спробував тікати.

— У інспектора вже є якась версія? — Моллі діждалася, поки Ядвига приготує їй чай з липою. 

— Уявіть собі ні! Пан Дефо каже, що ніколи не бачив цього нещасного раніше, але, здається, його ушпиталили, бо в такому стані не можна залишати людину в камері! Все-таки інспектор дуже людяний чоловік! 

Моллі не знайшла, що відповісти. Все це виглядало якось дивно, якщо невідомий хотів просто пограбувати магазин, то чом не втік зі своєю здобиччю? І що з ним могло трапитися? Місіс Боу наче прочитала її думки.

— Знаєте, — сказала вона пошепки. — Тут не все так просто! Ці французи… я нічого не маю проти пана Дефо, але може він використав захист для свого винного підвалу? 

Оскільки Моллі дивилася на неї з німим здивуванням, довелося роз'яснювати свої здогадки.

— Такі собі чари, відьманство! Є особливі магічні засоби, що забирають у людини розум, якщо вона без дозволу переступить поріг будинку. Не дивіться так на мене, я точно знаю, що це правда, мені розповідала ще наша бабуся! 

— В такому разі це погана новина. Якби пан Дефо про це знав, то напевно розчарував би крадіжника, щоб в того розв'язався язик, чи не так? Але він чомусь цього не зробив! Отже, якщо злодія відпустили, а так воно і буде, в Корнхіллі з'явиться навіжений! 

Ця думка не приходила місіс Боу в голову і тепер вона почала нервувати по-справжньому. Втішало лише те, що зловмисник ні на кого не напав, але що йому може спасти на розум далі — це ще питання! Такі роздуми трохи завадили святковому настрою, але не могли взяти гору над непереможною іменинницею.

Вона була не з тих, хто пропустить можливість випити та добряче попоїсти в гарній компанії, особливо, якщо говорити про таких гостей! 

О сьомій стіл було накрито. Нові келихи сяяли, срібні виделки були начищені, а серветки прикрашені червоними кільцями. Ядвига постаралася і приготувала ледь не дванадцять страв і тепер в їдальні панував святковий настрій. Зібралося обране товариство: сестра винуватиці свята, її племінник, пан Дефо, містер Черч та двоє найкращих квартирантів, яких вона особливо шанувала.   

Після того, як покінчили з аперитивом і прийнялися за гарячі страви, місіс Боу обережно звернулася до аптекаря з питанням, що мучило її цілісінький день.

— Містере Черч, кажуть у вас з’явився особливий пацієнт! Я рада, що це не завадило прийти на вечерю!

— Хмм. Я б не хотів про це розмовляти за столом, шановна, особливо через те, що тут жінки.

— Облиште. В мене міцні нерви, а у міс Сміт і того кращі, ви вже повинні були в цьому давно впевнитись! Так що з тим бідолахою, якого сьогодні заарештували? Я бачила його на власні очі, виглядав зовсім божевільним!