Розділ 7.2

Як не намагався інспектор зберегти все в таємниці, новини покотилися Корнхіллом наче сніжний ком. Скоро тільки й розмов було, що про прибульця з минулого! Тим більше, Моллі дійсно знайшла в метриці запис про народження Вільяма Джекоба Пейтона молодшого. І що важливо — рядок з іменем його батька був пустим. Яких тільки версій через це не народилося! Хтось казав, що бідну жінку обдурив заїжджий моряк, хтось начебто чув, що вона сама спокусила одного з місцевих аристократів, але той не захотів на ній одружитися. Як би так не було, привид, прибулець з минулого чи воскреслий сер Вільям будоражив місто вже кілька днів. 

Вночі чути було цокіт копит його коня, а дехто бачив і його самого, коли моряк проносився вулицею верхи чи в старовинній кареті. Але ні на кого це не подіяло так сильно, як на бідну міс Картер. Тепер вона не виходила зі своєї кімнати і тітонька кілька разів заставала дівчину, що засинала за столом з запаленою свічкою. 

Моллі часто обговорювала це з містером Преттом, хоча той не надто переймався подіями.

— Якби в місті з’явився привид королеви, я б почав непокоїтись! — відповіддю був здивований погляд і він продовжив, розсуждаючи про несправедливість життя. –  Бо вас, моя люба, могли запросити  стати придворною дамою. А я, як відомо, не маю серед родичів ні багатіїв, ні аристократів і моє прохання про дозвіл на одруження Її Величність точно б відхилила. 

— Ви здатні думати про щось інше? — зітхнула Моллі, поки той намащував маслом хліб за сніданком. — Ось побачите, історія матиме продовження, щось підказує мені, що наш шановний пан Пейтон не просто так розважає Корнхілл, а має якусь мету. 

— Тобто, ви не вірите, що він пройшов крізь час! А може це правда і йому дуже хочеться помститися родичам свого батька, який його покинув?

Останні слова містер Претт проговорив тихо і з такою гіркотою, що стало ясно, схоже бажання часто з’являлося в нього самого. Моллі мовчки накрила його руку своєю, але не встигла нічого сказати, коли почула знайомий голос у передпокої.

— Я повинен опросити всіх! Запросіть квартирантів у вітальню негайно! 

Місетр Стерлінг був на себе не схожий, таким розгніваним його ще не доводилось бачити і коли на його вимогу мешканці зібралися в одній кімнаті, він накинувся на них, як кіт на сало. 

— Я не буду розводити теревені і скажу одразу в чому справа! Зникла жінка, точніше молода дівчина і мені потрібно знати все, що ви бачили чи чули вночі!  

— Про кого мова? — обережно вставила місіс Боу.

— Наче ви не здогадуєтесь! — гаркнув уінспектор. — Про міс Картет, що на кожному кроці розповідала про свого далекого родича з минулого! Так, того самого, який змусив пані Юзич покинути ательє, бо це начебто його будинок! Того самого, що носиться верхи в театральному костюмі та лякає порядних людей! Мені продовжувати? Хто з вас чув чи бачив щось незвичайне, будьте такі ласкаві повідомити про це слідство! 

У Моллі в голові пронеслося безліч здогадок. Руф зникла? Можливо вона зачарована своїми мріями вийшла з дому, щоб поговорити з незнайомцем, який зрозпалював її фантазії? Але чому вона не повернулася? На жаль, ніхто в пансіоні не міг розповісти хоч щось корисне, всі або міцно спали, або не чули нічого підозрілого. 

— Тобто, ви мовчете? Добре! Якщо я дізнаюся, що хтось з вас покриває цього негідника, я кажу про самозванця, який порушує спокій Кронхіллу, я запротирю вас за грати!    

Він зник за дверима так само швидко, як з’явився і Моллі піднялася майже разом з інспектором. 

— Куди ви зібралися? – містер Претт впіймав наречену за лікоть. 

— Думаю, треба відвідати родичку нашої юною леді, якщо поспішити ми знайдемо там розгадку!  — в неї не було часу нічого пояснювати, бо зараз вирішувалася доля дівчини, так схожої на Лору! — Відволічіть чим-небудь місіс Боу,  а я спробуй спіймати екіпаж! 

Дочекавшись, поки інспектор поїде, Моллі також вислизнула з пансіону, відчуваючи хвилювання і постійно поглядаючи на годинник. Містер Претт приєднався до неї через п’ять хвилин. 

— Ви сьогодні зі зброєю? — запитала вона, поки екіпаж котив вулицею до будинку, з якого зникла міс Картер. 

— Так, але чому ви питаєте? Думаете він викличе мене на дуель? Цікаво було б стрілятись з прибульцем, хоча, якщо він обере шпагу… зізнаюся, я ще не написав заповіт. 

— Отже, уроки фехтування вам брати не доводилось? Яке розчарування!

— Ні! — містер Претт розвів руками. — Я не знав, що це колись мені знадобиться. Але відкрийте мені хоч краєчок таємниці, навіщо ми їдемо до цієї старої? Поліція мабуть вже перевернула весь дім і стор разів перечитала той щоденник.

— Поліція не завжди знає, де шукати! Ось чому я за те, щоб наймати на роботу жінок! 

Містер Претт тільки хотів заявити протест і сказати, що він ні за що не погодиться одружитися з жінкою, яка працює на Стерлінга, коли вони наблизились до маленького неказистого будинку. Біля входу чергував констебль. 

— Нікого не дозволено пропускати! — промовив він, оглянувши відвідувачів з ніг до голови.

— Але шановний…  

— В мене наказ — нікого не впускати і не випускати з будинку! — повторив він з ослячою впертістю і Моллі довелося утримати містер Претта, непомітно спіймавши його за руку. 

— Я обов’язково доповім про це інспектору, — сказала вона. — Дуже добре, що ви так старанно виконуєте свої обов’язки, впевнена, після розкриття справи ви отримаєте сержантські нашивки! Мене направив містер Стерлінг, йому потрібно отримати деякі докази, тому знадобились помічники слідчого. Адже професіоналів на кшталт вас не можна відривати від справи, ми маємо справу з небезпечним злочинцем! 

Такі слова, що полилися в вуха полісмена, наче мед, зробили його більш поступливим і змусили випростатися.