Розділ 6.2

Цю розмову і солодкий поцілунок посеред пустого, темного дому Моллі згадувала, коли нарешті опинилася в ліжку. Вона довго не могла оговтатись після пережитого, та згадувала кожну дрібницю. Містеру Претту довелось пустити в хід все своє красномовство, щоб черговий констебль йому повірив. Упир в домі священника? Преподобний, що зловживає снодійним і не зачиняє вночі двері? Коли вони нарешті з’явилися в будинку, хоробра міс Сміт відчула справжнє полегшення. 

Вони запобігли пограбуванню, а може і вбивству, і це давало право надовгоочікуваний відпочинок, хоча новоспечена наречена  не була впевнена, що Вінсент також зможе заснути. Їх розділяла лише одна стіна і Моллі з легким трепетом думала про те, що скоро буде засинати на міцному чоловічому плечі. Мрії, уривки нічних подій, спогади про нелюдське обличчя злодія — все це змішалося, доки сон то забирав в свої обійми Здавалося, пройшла всього мить, а годинник вже пробив дев’яту і Моллі з неохотою вибралася з ліжка. 

Варто було спуститися вниз і випити кави в тиші і спокої. Зазвичай місіс Боу в такий час не з’являлась в їдальні, займаючись власними справами, але сьогодні її голос було чути ще на сходах. 

— Я не можу його розбудити, ніхто не відповідає, скільки б я не стукала! А по місту між іншим гуляє божевільний! Це просто кара господня, Корнхілл перетворюється на Содом з Гоморою разом! — вона обернулася на кроки и привітала квартирантку. — А, міс Сміт! Виглядаєте чудово, бачу на відміну від мене вам вдалося виспатися! Щасливиця, як же приємно, коли хтось інший звалює на себе всі клопоти! 

Моллі не стала з нею сперечатися, але була збентежена новиною і намагалася зрозуміти про кого йде мова. Містер Претт вде був за столом, бездоганно одягнений, без жодної ознаки втоми. Він зустрів Моллі ласкавою посмішкою, але одразу сховав її в куточках губ. 

— Невже сталося шось іще? — Моллі зупинилася на порозі їдальні. Вочевидь місіс Боу вже була присвячена в таємничу вправу з упирем в усіх деталях.

— Сподіваюся, що ні, — відповіла вона, наливаючи собі чарку хереса, щоб заспокоїти нерви. — Але щось підказує, що на мене чекає нова халепа тепер через Джадда! 

— Чим вам не догодив наш студент? 

— Думаю тим же, що всі неодружені чоловіки, у яких в голові вітер, вибачте, містере Претт, вас це не стосується! По Джадда прислали з дому пастора, а він не відчиняє двері! Або це вино, з яким в молодому віці багато хто не знає міри, або він непомітно привів жінку, чи ще щось гірше. Ви, звичайно, не знаєте, але інспектор вже навідався до преподобного Аскеля, а там… Не буду перебивати вам апетит! Скажу тільки, що в домі справді хтось був, Джейн не приверзлося! 

Розпитувати подробиці Моллі не стала, бо бачила все на власні очі. Можна тільки уявити, що відчув новий пастор. коли прокинувся в розгромленій спальні, в дверях якої чергував констебль. В цю хвилину донісся голос садівника і квартирна хазяйка підхопилася. 

— А ось і Мейсон, спробуємо відчинити двері! 

Її постать зникла за дверима. Містер Претт відкинув серветку і теж встав з-за столу.  

— Ви справді чудово виглядаєте, — промовив він, поки в очах скакали бісики. — Хотів наговорити вам компліментів зранку, але може спочатку допоможемо місіс Боу? 

— Тобто, якщо у садівника  не вистачить сил, ви виб’єте двері плечем? Я починаю в вас все більше вірити, стільки прихованих талантів. 

У відповідь він потягнувся до солодких губ, але Моллі прикрила його вуста пальчиком. Якщо вже відмовлятися від кави, то заради допомоги бідній місіс Боу. Хоча в тому, що поцілунки зранку приводять до бажання повернутися в ліжко, але вже разом. 

Нагорі вже чутно було гуркіт і голоси. Коли парочка піднялася, Мейсон нарешті підібрав відмичку та відкрив замок і штовхнув двері. Місіс Боу рішуче перетнула поріг, та раптом зойкнула так, наче побачила привида. Коли вона відступила назад, осяюючи себе хресним знаменням, стало видно те, що їх налякало. На підлозі лежав Джадд. Нога була перемотана закривавленою ганчіркою, весь одяг в землі і бруді, а поряд валялася пляшка з-під віскі. 

Його обличчя було неймовірно блідим та закривавленим, з майже чорними кола під очима. Схожість з вихідцем  з того світу була неймовірна…

— Господи милосердний! — промовила місіс Боу, хапаючись за серце. — Упир в моєму домі! І з моєю пляшкою, яку купила у пана Дефо,  щоб в неділю поставити на стіл! 

Вона у відчаї озирнулася на двох своїх квартирантів і отримала від Моллі саме ту підтримку, на яку розраховувала. 

***

Це була найскладніша справа інспектора Стерлінга! Довести спробу Джадда залізти в чужий дім виявилося  легко, а ось далі… У студента  не знайшли жодної поцупленої речі, сам преподобний Аксель підтвердив, що в домі все на місці. Єдине, що всіх налякало і збивало з пантелику — випадок на цвинтарі. Судячи з усього Джадд розкопав одну з могил, але вперто не хотів пояснювати навіщо. 

— Що тут думати! — нарешті констатувала місіс Боу, — бідолашний поїхав дахом через те, що день і ніч сидів, уткнувши носа в книжки! Що він хотів знайти на цвинтарі? Може йому відмовили у вступі в медичний коледж і він хотів попрактикуватись на покійниках? 

Від таких слів всіх присутніх пробрали дрожаки, але домовласниця вже думала про інше.

— До речі, міс Сміт, я обіцяла бути попередницею. Можливо вам не складе труда закінчити роботу, яку розпочав Джадд? 

— Переписати метрику? — такого Моллі точно не чекала.

— Так. Я навіть взяла з собою примірник, преподобний Аксель зберігав книгу в сейфі, але мені він довіряє, як нікому іншому! 

— Добре, я подивлюся… 

Це викликало неабияку радість у місіс Боу. Скоро вона повернулася з напівобгорілим томом та новим екземпляром метричної книги. Містер Претт, спостерігаючи за цим, почухав кінчик носа та нахилився до своєї сусдіки, щоб прошепотіти на вушко: